Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

«Як умру, то поховайте...» («Заповіт»)
Тарас Шевченко (1814-1861)
Нова українська література (кінець XVIII - XIX століття)

Всі публікації щодо:
Шевченко Тарас

Т. Шевченко написав «Заповіт» 25 грудня 1845 року, коли він, хворий, жив у лікаря А. Козачковського в Переяславі. Вірш є останнім у збірці «Три літа». У творі дивним чином передбачена доля самого Т. Шевченка (його смерть, поховання) і доля України. Поет проголосив у вірші заклик до повалення ворожої влади і побудови нової, вільної сім’ї народів. Цей вірш, по суті, є ідейно-естетичним і громадянським кредо поета, у якому втілено мрію Т. Шевченка про майбутнє рідної землі, що зумовило почесне місце «Заповіту» в ряді найдосконаліших зразків світової політичної лірики.

Твір має струнку систему художніх засобів. У вірші знаходимо цікавий приклад одночасного вживання алітерації й тавтології для посилення звукового ефекту рокоту хвиль Дніпра: реве ревучий. Безкомпромісність поета, його тверда віра у майбутні суспільні зміни передана через уживання дієслів наказового способу: поховайте, вставайте, кайдани порвіте, кров’ю волю окропіте, не забудьте пом’янути.

Віршовий розмір - чотиристопний хорей.

Вірш «Заповіт» Т. Шевченка, що був покладений на музику, український народ сприйняв як один із своїх духовних гімнів, тому як пісня він виконується урочисто, слухати його слід стоячи.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.