Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014

«N.N.» («Мені тринадцятий минало...»)
Тарас Шевченко (1814-1861)
Нова українська література (кінець XVIII - XIX століття)

Всі публікації щодо:
Шевченко Тарас

Вірш, написаний у 1847 році, коли Т. Шевченко перебував на засланні в Орській фортеці, навіяний спогадами про сирітське дитинство. Саме тоді, у тринадцятирічному віці, вперше відбулося усвідомлення Тарасом-підлітком своєї трагедії: зникло дитяче світле сприйняття світу-раю, натомість жорстока, пекельна дійсність постала перед ним - він сирота, без хати, без хазяйства, самотній на весь світ... Картина такого усвідомлення змальована різко, контрастними образами-почуттями й пейзажами. І лише ніжна увага й жалість дівчи- ни-подружки дещо зм’якшили гіркоту сприйняття реальності.

У вірші автор дає невелику замальовку можливого свого життя, якби доля була до нього більш прихильною: це звичайне життя селянина, який працює на ниві до самої смерті, нічого на світі не знаючи, окрім цього щоденного клопоту. Чи погодився б поміняти поет своє «юродство» на таку «ідилію»?

Хоча вірш-спогад має усі ознаки інтимної лірики, поезія набуває великого соціального узагальнення.

Вірш написаний різними віршовими розмірами.