Аналіз художніх творів з української літератури - В. А. Мелешко 2014
«Ісаія. Глава 35»
Тарас Шевченко (1814-1861)
Нова українська література (кінець XVIII - XIX століття)
Всі публікації щодо:
Шевченко Тарас
Т. Шевченко у своїй творчості не раз звертався до біблійних мотивів і сюжетів. Вірш «Ісаія. Глава 35», написаний у 1859 році, є переспівом одного з пророцтв біблійного пророка Ісаії, що містяться у Новому Завіті. Для глибшого усвідомлення твору Т. Шевченка варто порівняти обидва тексти.
|
Біблія |
Т. Шевченко |
|
Звеселиться пустиня та пуща, і радітиме степ, і зацвіте, мов троянда, - розцвітаючи, буде цвісти та радіти, буде втіха також і співання, бо дана йому буде слава Лівану, пишнота Карелу й Сарону, - вони бачитимуть славу Господа, велич нашого Бога! Зміцніть руки охлялі і підкріпіть спотикливі коліна! Скажіть тим, що вони боязливого серця: «Будьте міцні, не лякайтесь! Ось ваш Бог, помста прийде, як Божа відплата, - Він прийде й спасе вас!» Тоді-то розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим, тоді буде скакати кривий, немов олень, і буде співати безмовний язик, бо води в пустині заб’ють джерелом, і потоки в степу! І місце сухе стане ставом, а спрагнений край - збірником вод джерельних; леговище шакалів, в якім спочивали, стане місцем тростини й папірусу. І буде там бита дорога та путь, і будуть її називати: дорога свята, - не ходитиме нею нечистий, і вона буде належати народові його; не заблудить також нерозумний, як буде тією дорогою йти. Не буде там лева, і дика звірина не піде на неї, не знайдеться там, а будуть ходити лиш викуплені. І Господні викуплені вернуться та до Сіону зо співом увійдуть, і радість довічна на їхній голові! Веселість і радість осягнуть вони, а журба і зідхання втечуть! |
Радуйся, ниво неполитая! Радуйся, земле, не повитая Квітчастим злаком! Розпустись, Рожевим крином процвіти! І процвітеш, позеленієш, Мов Іорданові святиє Луги зелені, береги! І честь Кармілова, і слава Ліванова, а не лукава, Тебе укриє дорогим Золототканим, хитрошитим, Добром і волею підбитим Святим омофором своїм. І люде темнії, незрячі Дива Господнії побачать. І спочинуть невольничі Утомлені руки, І коліна одпочинуть, Кайданами куті! Радуйтеся, вбогодухі, Не лякайтесь дива, - Се Бог судить, визволяє Долготерпеливих, Вас, убогих. І воздає злодіям за злая! Тоді, як, Господи, святая На землю правда прилетить Хоч на годиночку спочить, Незрячі прозрять, а кривиє, Мов сарна з гаю, помайнуть. Німим одверзуться уста, Прорветься слово, як вода, і дебр-пустиня неполита, Зцілющою водою вмита, Прокинеться; і потечуть Веселі ріки, а озера Кругом гаями поростуть Веселим птаством оживуть. Оживуть степи, озера, І не верстовії, А вольнії, широкії Скрізь шляхи святії Простеляться; і не найдуть Шляхів тих владики, А раби тими шляхами Без ґвалту і крику Позіходяться докупи, Раді та веселі. І пустиню опанують Веселії села. |
Звичайно, ми не можемо вдаватися до тлумачення біблійного пророцтва чи глибокого компаративного аналізу обох творів. Проте треба відзначити, що переспів біблійного пророцтва є досить точним, яскравим, емоційно наснаженим. Твір Т. Шевченка, як і пророцтво Ісаії, містить метафоричні картини майбутнього життя знедоленого народу. Незрячі, кривії, темнії, німі - це образний спосіб показати тих скривджених і морально знівечених людей, які не можуть почувати себе вільними у Росії - величезній «тюрмі народів» (образ «німого» ми вже бачили у поемі Т. Шевченка «Кавказ»: у Російській імперії «на всіх язиках все мовчить»). Поет висловлює впевненість, що неправда не може вічно панувати на землі. Зміст біблійної глави - пророцтво про щасливе життя, яке мало колись настати для людей, - Т. Шевченко використав, щоб створити гімн вільним людям на вільній землі. Вільне життя людей на вільній землі - такий мотив поезії.
На відміну від інших поезій Т. Шевченка на біблійні теми, ідейним змістом цього твору є не пафос викриття соціального зла, а пафос ствердження світлого майбутнього. У формі біблійного пророцтва поет висловив свої, навіяні розгортанням визвольного руху, сподівання і мрії про вільне життя народу після перемоги над сучасними йому «владиками». Порівняно з Біблією, вірш має більш виразну соціальну спрямованість: у Біблії немає згадок про «кайдани», «невольничі утомлені руки».
Багатий спектр художніх засобів вірша Т. Шевченка. Деякі з них зумовлені самим характером «подражанія» (епітети: руки охлялі - утомлені руки; порівняння: тоді буде скакати кривий, немов олень - кривиє, мов сарна з гаю, помайнуть), але значною мірою у вірші використані й авторські художні засоби (епітети: ріки веселі, омофор золототканий, хитрошитий); метафори: омофор добром і волею підбитий, дебр-пустиня прокинеться). Старослов’янізми автор уживає не лише з метою наслідування стилю біблійної глави, а й для надання урочистості, піднесеності власним мріям про майбутнє України: святий омофор, отверзуться уста. З цією ж метою він широко вживає нестягнені форми прикметників: нива неполитая, луги святиє, дива Господнії, шляхи вольнії, широкії тощо.
Віршовий розмір твору неоднорідний, у ньому ми бачимо приклади використання і ямба:
Німим, одверзуться уста,
Прорветься слово, як вода...
і хорея:
Радуйтеся, вбогодухі,
Не лякайтесь дива...