ПОВНИЙ НОВІТНІЙ ДОВІДНИК ШКОЛЯРА

Гребінка Євген Павлович - ЛІТЕРАТУРА XIV — ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

Є. П. Гребінка народився 2 лютого 1812 р. у сім’ї дрібного поміщика на хуторі Убіжище поблизу Пирятина на Полтавщині.

Початкову освіту Гребінка здобув удома від приватних учителів, згодом учився в Ніжинській гімназії вищих наук (1825-1831); тут почалася його літературна діяльність. Значний вплив на формування Гребінки як майбутнього письменника мала його активна участь у літературному житті гімназичної молоді. У літературному гуртку жваво обговорювалися літературні новини, твори Радищева, Пушкіна, Рилєєва, перші спроби пера гімназистів, що вміщувалися в рукописних альманахах. Один із них виходив за участю Гребінки, в кожному щотижневому номері якого, за свідченням сучасників, з’являлися його твори, „переважно сатиричні“. Згодом він став основним співробітником рукописного журналу „Аматузія“.

Після закінчення гімназії та короткочасної служби в резервах 8-го Малоросійського козачого полку Гребінка повертається до рідного хутора Убіжище на Полтавщині й періодично займається літературною працею (у цей час з’являються друком його окремі байки, уривки з перекладу „Полтави“ Пушкіна).

У 1834 р. Гребінка переїжджає до Петербурга, де зав’язує широкі знайомства з літераторами та діячами російської культури, зокрема Пушкіним, Криловим, Тургенєвим, Брюлловим, відвідує літературні салони і влаштовує літературні вечори в себе вдома. Разом з тим він домагається прихильності М. Греча, графа Хвостова та інших високопоставлених осіб, завдяки яким займає непогані посади на цивільній службі, друкується в столичних журналах.

У Петербурзі Гребінка розгортає жваву літературну діяльність, систематично виступає зі своїми творами на сторінках „Современника“, „Отечественных записок“, „Литературной газеты“, „Утренней зари“ та ін.

З кінця 1830-х рр. Гребінка виступає як невтомний організатор українських літературних сил. Так, за його участю в 1841 р. виходить альманах „Ластівка“, на сторінках якого були опубліковані твори Шевченка, Котляревського, Квітки-Основ’яненка, Боровиковського, Забіли та інших авторів, добірка українських народних пісень і приказок. Тут же було вміщено два напівбелетристичних нариси Гребінки — передмова „Так собі до земляків“ і післямова „До побачення“.

Найпомітнішим твором молодого Гребінки, над яким він почав працювати ще в Ніжині, є переклад українською мовою „Полтави“ Пушкіна (Петербург, 1836). Свій переклад Гребінка назвав „вільним“; це виявилося, зокрема, у багатьох відхиленнях від оригіналу, введенні нових сцен, деяких подробиць, у трактуванні окремих образів тощо.

Гребінці належить також кілька українських ліричних поезій, що виникли на ґрунті народної творчості („Човен“, 1833), „Українська мелодія“, „Заквітчалася дівчина...“, „Маруся“ та ін.).

ЗАПАМ'ЯТАЙ

Найвизначніше місце в художньому доробку Гребінки українською мовою посідають байки. Славу йому як байкареві принесли „Малороссийские приказки“, що вийшли окремими виданнями у Петербурзі в 1834 і 1836 рр.

СЛОВНИК

Романс — невеликий вокальний чи інструментальний твір ліричного змісту для одного виконавця.

ЗВЕРНИ УВАГУ

Якщо твори Гребінки 1830-х — початку 1840-х рр. мали загалом романтичний характер, то низка Інших повістей та оповідань цього і пізнішого часу відзначається реалістичною спрямованістю.

Байки Гребінки органічно пов’язані з народними приказками і прислів’ями, не випадково він називає свої твори приказками, побудованими за принципом розгортання і конкретизації фольклорних прислів’їв (в основі байки „Верша та Болото“ — мотив народного прислів’я: „Насміялася верша з болота, аж і сама в болоті“; повчання байки „Школяр Денис“ взято з прислів’я: „Пани б’ються, а в мужиків чуби тріщать“ тощо).

В окремих байках поет творчо використав традиційні мотиви, опрацьовані ще античними авторами та їх багатьма послідовниками. Наприклад, в основу „Могилиних родин“ покладено чотирирядкову притчу „Гора-породілля“ Федра.

Мотиви творів І. Крилова своєрідно, на іншому життєвому матеріалі, іншими художніми засобами оброблені в таких байках Гребінки, як „Рибалка“ („Селяни і Ріка“), „Ведмежий суд“ („Селянин і Вівця“), „Грішник“ („Троєженець“) та ін.

Крім традиційних персонажів, що уособлюють людські якості, у байці, як правило, є ще одна дійова особа — оповідач — тлумач смислу байки, її морального висновку („Ведмежий суд“, „Рибалка“, „Будяк та Коноплиночка“ та ін.). Багато байок Гребінки побудовано у формі монологів („Пшениця“, „Маківка“, „Школяр Денис“). Окремі байки українського поета — це суцільні діалоги, що нагадують невеличкі п’єси (наприклад, „Ячмінь“), проте й у них присутність автора-оповідача, точніше, його ставлення до зображуваного, виявляється досить виразно.

Поетичний доробок Гребінки російською мовою значно ширший за обсягом і тематикою, ніж україномовний. Його російські вірші переважно романтичні („Печаль“, „Скала“); широкою популярністю користувалися свого часу романс Гребінки „Черные очи“ („Очи черные, очи страстные...“), вірш „Почтальон“, „Песня“ („Молода еще девица я была...“) та ін.

Переспівами українських народних пісень були поезії „Казак на чужбине“, „Кукушка“, „Не калина ль в темном лесе...“ та ін.

Історичному минулому України присвячені вірші „Курган“, „Нежинозеро“, „Украинский бард“ і поема „Богдан“ (1843), написані на основі народних переказів.

Популярність Гребінці як прозаїку принесла збірка „Рассказы пирятинца“ (1837) та інші ранні твори, написані переважно в романтичному дусі за фольклорними мотивами — українськими народними легендами, казками, переказами.

З українською тематикою пов’язані також повість „Нежинский полковник Золотаренко“ (1842) (в основу повісті покладені історичні події, що відбувалися одразу після возз’єднання України з Росією) та роман „Чайковский“ (1843), що є одним із значних досягнень Гребінки-прозаїка.

1840 р. — повість „Кулик“, написана в дусі естетики натуральної школи.

1841 р. — „Записки студента“, написані у формі щоденника і присвячені темі „маленької людини“ (ця ж тема порушується у романі „Доктор“).

1847 р. — надрукована одна з останніх повістей Гребінки — „Приключения синей ассигнации“.

У цей період з’явилися також повісті „Лука Прохорович“, „Верное лекарство“, „Сила Кондратьев“ (надрукована в „Современнике“), кілька фізіологічних нарисів: „Петербургская сторона“, „Провинциал в столице“, „Хвастун“.

ЗАПАМ'ЯТАЙ

Основні твори: „Думи мої, думи мої“, „Перебендя“, „Катерина“, „Тополя“, „Думка“, „До Основ'яненка“, „Іван Підкова“, „Тарасова ніч“, „Гайдамаки“, „На вічну пам'ять Котляревському“, „Причинна“, „Сова“, „Наймичка“, „І мертвим, і живим...“, „Чернець“, „Іржавець“, „Заступила чорна хмара“, „У неділеньку у святую“, „Сон“.

ЗАПАМ'ЯТАЙ

Вихід збірки Шевченка „Кобзар“ — це подія величезного значення не тільки в історії української літератури, а й в історії самосвідомості українського народу. Хоча „Кобзар“ містив лише вісім творів („Думи мої, думи мої“, „Перебендя“, „Катерина“, „Тополя“, „Думка“, „До Основ'яненка“, „Іван Підкова“, „Тарасова ніч“), вони засвідчили, що в українське письменство прийшов поет великого обдарування.