Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Всі публікації щодо:
Давня українська література
ПОВНИЙ НОВІТНІЙ ДОВІДНИК ШКОЛЯРА
ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
„Слово о полку Ігоревім“. Григорій Сковорода. „Всякому місту — звичай і права“, „Бджола та Шершень“. Полемічна література. Іван Вишенський.
Література в сучасному розумінні слова зароджується з виникненням письма. Але й тут у вчених немає одностайності. Донедавна в українській науці домінувала думка, що писемність з’явилася разом із запровадженням християнства у Київській Русі.
Однак останнім часом вчені все більше схиляються до думки, що оригінальне письмо існувало у східних слов’ян задовго до 988 р. Вони посилаються на свідчення чорноризця Храбра, який оповідає, що перед винаходом 38-буквеного алфавіту, розробленого у середині IX ст. південнослов’янськими просвітниками Кирилом і Мефодієм, на наших землях користувалися своєю абеткою. Так, під час подорожі до хозар близько 860 р. Кирило знайшов у Херсонесі „Євангеліє і Псалтир, писані руськими письменами (які він назвав „чертами і різами“), і чоловіка, що говорив тою „бесідою“, й, розмовляючи з ним, від нього навчився слов’янського письма та мови. Історики свідчать, що саме в ці часи руський князь Аскольд, який правив тоді в Києві, створив перший в історії нашої літератури літопис, у якому послідовно, по роках, викладалися події минувшини. Учені умовно називають цей твір „Літописом Аскольда“.
До ще давніших пам’яток прадавньої української літератури дехто з дослідників відносить так звану „Велесову книгу“, знайдену російським офіцером А. Ізенбеком у 1919 р. у дощенту зруйнованому під час громадянської війни будинку князів Куракіних неподалік від Курська. Вона являла собою текст, випалений на окремих дощечках, зміст понад 20 з яких вдалося розшифрувати. Однак таємничість, за якої була знайдена ця пам’ятка, суперечливість її тексту дали опонентам мотивовані підстави сумніватися в автентичності твору, тобто в тому, що він існував насправді, а не є черговою скандальною підробкою. Разом з тим в українському літературознавстві немало прихильників „Велесової книги“, готових вивчати її як з історичного, так і з мистецького боку. На їхню думку, „Велесова книга“ — це збірка епічних творів, складених у V і записаних у IX ст. Тут немає викладу подій у хронологічній послідовності. Інколи перегукуються одні й ті ж факти, поетичні образи, які у своїй єдності зберегли і передали цільність етносу, його світовідчуття і мудрість. „Велесова книга“ допомагає очистити нашу історію від вигадок і наклепів, що впродовж століть поширювались чужинськими недоброзичливцями, зокрема викривлені уявлення про вірування давніх слов’ян. На відміну від своїх сучасників — греків, наші пращури, за свідченнями Велеса, сповідували однобожжя. Схожим на поклоніння християн Марії Богородиці видається описаний Велесом культ Матері-Птиці, яка подарувала вогонь і яку пізніше назвали у нас Берегинею.
ЗВЕРНИ УВАГУ
Духовні корені української культури, у тому числі й літератури, сягають глибокої давнини. Новітні дослідження археологів та етнографів (наприклад, міфу „Зоря, ключі, роса і мед“) дають підстави стверджувати про існування усних форм літературної творчості ще у трипільські часи.
Перші зразки літератури доби Володимира не були оригінальними, тобто письменники їх не творили, а перекладали з інших мов, найчастіше з болгарської та грецької. Це пояснювалось тим, що література з прийняттям християнства в основному була церковною, а релігійні книги на сході Європи і в Малій Азії писалися саме цими мовами.
