СЛОВНИК ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ

КОЛЯДА

КОЛЯДА — давньоукраїнська богиня неба, мати Сонця, дружина Дажбога (у давніх поляків та литовців — КОЛЕНДА, молдаван та румунів— КОЛИНДА). Один із найбільших та найшанованіших персонажів'міфології українців. Ім'я походить від слова КОЛО — стародавньої назви Сонця (у скіфів КОЛО— КЕАЙС).

За легендою, К. щороку в найдовшу ніч зими народжує БОЖИЧА — нове Сонце, Новий рік, сина Дажбога. Пологи К. відбуваються на Землі, здебільшого в дніпрових сагах. Цьому передує перевтілення К. в козу, аби її не впізнала Мара, що вічно ганяється за К.

Свято К. у давніх українців відбувалося з 24 грудня по 6 січня (за ст. ст.), до свята входило обрядове запалювання вогню (пов'язане з народженням нового бога світла Божича; вогонь мав допомогти золотосяйному новонародженому в боротьбі з Марою), посипання зерном (на врожай) в домі сусіда чи родича, обрядове заколювання свині, ходіння з плугом та козою, споживання куті, ряження, танки, пісні (колядки), спалювання колоди (символ Мари).

З святом К- вчені пов'язують першопочатки українського вертепу та театру.

За легендою, К. навчила давніх українців-ОРІЇВ (див. ОРІІ) робити колесо.

Популярність сонячного (язичницького) свята К. примусила православну церкву підпорядкувати цій даті свято Різдва.

З XIV ст. свято К. входить до української народної обрядовості. Відгомін свята К. дійшов до наших днів (колядування тощо). (За П. Трощиним).