Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

ТРАДИЦІЇ, ЗВИЧАЇ, ОБРЯДИ, ВІРУВАННЯ, СВЯТА СТАРОДАВНІХ УКРАЇНЦІВ, УКРАЇНСЬКА МІФОЛОГІЯ, КУЛЬТУРА, ЦІКАВІ ФАКТИ, ПРИКМЕТИ ТА ПОВІР'Я

УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ

ДОМОРГАЛИСЬ, ДОКИ НЕ ПОБРАЛИСЬ (післявесільні обряди)

Післявесільні обряди повинні зміцнити зв'язок між родинами молодих і полегшити адаптацію молодої в чужому домі. Через день-два молодий кличе гостей на «пропій». Або ж у першу після весілля неділю справляють «великі пироги» (молода сама має пекти їх і разом з чоловіком везти до своїх батьків).

На Поділлі такі відвідини називаються розхідним борщем, а в гуцулів — мінами: батько молодої повинен віддати, що «мінив» (обіцяв) дати їй у придане під час сватання та заручин. Із цього приводу влаштовується гостина.

Завершальний післявесільний обряд — калачини — останній акорд весілля, що супроводжується співами й танцями. Через місяць після весілля молодий купує калачі та напої (подарунки, гостину), запрошує весільних батьків і гостей, щоб «запити» своє господарство. За звичаєм, молоді висловлюють подяку своїм батькам, батьки у свою чергу чимось обдаровують молоде подружжя.

Усе частіше на сучасних весіллях народна обрядовість відходить на останній план, мають місце індивідуальні весільні сценарії. Це в основному гучне застілля з незначним використанням усталених весільних атрибутів: вінків, рушників, квіток, короваю тощо. Щодо хліба, то ним і дотепер освячуються найважливіші обрядові дії: запрошення на весілля, виряджання наречених до шлюбу та їх зустріч, обдарування гостей тощо.

Основний акцент у вечірці припадає на церемонію реєстрації шлюбу, яку намагаються влаштовувати якомога урочистіше, з використанням традиційних обрядів.

Проте останнім часом інтерес людей до традиційної весільної обрядовості пожвавлюється. Зростає й кількість вінчань, як один із проявів відродження духовності.