НЕ ПОТРІБЕН І КЛАД, ЯКЩО В ХЛОПЦЯ З ДІВЧИНОЮ ЛАД (заручини) - УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ

НЕ ПОТРІБЕН І КЛАД, ЯКЩО В ХЛОПЦЯ З ДІВЧИНОЮ ЛАД (заручини) - УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ

Заручини (полюбини, хустки, рушники, світанки) — закріплення згоди на шлюб. На заручини до молодої приходить молодий разом зі своїми батьками. Старший староста накриває рушником хліб, кладе на нього руку дівчини, зверху — руку хлопця та перев'язує їх рушником. Після цього ритуалу молода перев'язує старостів рушниками, а іноді й обдаровує всіх присутніх хустками. Часто до столу подають мед, котрий символізує єдність молодих і їхніх родичів.

Після всіх церемоній дівчина та хлопець вважаються зарученими й відтепер не мають права відмовлятися від шлюбу. Спроба відмовитися раніше вважалася за безчестя, за відмову ж відшкодовували матеріальні витрати та ще й платили за образу. Тепер це не зумовлює якихось фінансових проблем, але навряд чи є приємним, адже для того, кого зраджують, це певна психологічна травма.

За давніх часів (а подекуди й сьогодні на селі) на ознаку того, що дівчина й хлопець засватані, вони отримували певні атрибути: наречений — барвінкову квітку, наречена — червону стрічку в коси або квітку. В західних районах більш поширеними були вінки, їх плели в так звані барвінкові дні. Дівчина не знімала його аж до шлюбу, навіть спала в ньому. Існувало повір'я: якщо вінок пропаде — не буде щастя у подружньому житті.

Сьогодні все більше цей обряд зводиться до того, що під час заручин парубок дарує своїй дівчині каблучку на знак того, що віднині й довіку вона його обраниця.

Цікаво, що на Правобережній Україні колись існував ще один етап передвесільної обрядовості — церковні оповіді. Протягом трьох тижнів перед шлюбом священик в церкві оголошував громаді про намір і згоду молодих одружитися, Це надавало події громадського статусу і можливості парафіянам виявити своє ставлення до молодих, їх родичів. Протягом усього періоду між заручинами й вінчанням сусіди та знайомі мали право повідомити священику все, що могло стати на перешкоді укладанню шлюбу.



Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали доступні за ліцензією Creative Commons — «Attribution-NonCommercial»

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.