СЛОВНИК ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ

ВОЛОС (ВЕЛЕС)

ВОЛОС (ВЕЛЕС) — бог худоби, чередників та музик. На думку академіка Б. Рибакова, культ походить з палеолітичних часів, коли це божество ототожнювали з ведмедем, якому поклонялися „хоробрі мисливці, одягнуті в шкури тих звірів, на яких полювали“. Лише в бронзовому віці, як довів Б. Рибаков, Волос-Ведмідь стає богом худоби.

За легендами, В.— опікун усього тваринного світу, він поріднив людину і тварину, привчив давніх українців не вбивати, а пасти тварин, запрягати їх в плуга та воза, брати від них молоко, вирощувати їх на м'ясо та шкуру. З розвитком скотарства В. стає одним з найголовніших богів. Його ім'я зустрічається в клятві русів грекам 945 р.: „Клянусь богом, у якого вірую, Перуном і Волосом, богом худоби“. Опікував, за повір'ям, волхвів, навчаючи їх лікувати худобу; навчав також чередників грати на сопілці, мав синів — ВЕЛЕТІВ тощо. За легендою, Боян — великий співець землі Руської — є онуком Волоса. (Про це згадується в „Слові о полку Ігоревім“).

Зображався В. з сопілкою в руках (сопілка миру). За легендою, коли між полянами і древлянами зчинилася кривава січа „за межу“ (побоїще не міг зупинити навіть Перун зі своїми блискавками), з'явився В.: заграв на сопілці. Гра була такою чарівною, що воїни обох сторін опустили мечі й побраталися.

Там, де в Києві на Подолі стояло велике капище Волоса, нині пролягає старовинна вулиця Волоська.