СЛОВНИК ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ

ПЕК

ПЕК — бог ПЕКЛА, а також війни, кривавих бійок, кровопролить та всілякої біди. Син ЧОРНОБОГА і МАРИ. Згідно з повір'ям — кровожерний, страхітливий, підступний, нещадний, але лякливий, надто боявся ЧУРА (звідси давне прислів'я: „Чур тобі, ПЕК!“ (За Д. Зеленіним).

ПЕКЛО — царство ПЕКА, страхітливе підземелля, куди провалювалися (крізь „криваві горловини“) душі грішників після своєї смерті.

За давніми міфами, П. мало дванадцять ярусів (дванадцять „проваль“ — одне нижче одного — з „кривавими горловинами“ між ними; „чим більше гріха в людини, тим важча її душа, тим глибше вона провалюється крізь горловини“).

Згідно з повір'ям, ПЕК затягував до П. і праведників, добрих людей, найдужчих лицарів тощо.

З усіх богів Вирію лише ЧУР міг проникати в П. й відбивати в ПЕКА невинні душі добрих людей чи своїх лицарів-побратимів, повертати їх на землю чи до Вирію. Битви ЧУРА з ПЕКОМ у підземеллі, за уявою давніх українців, призводили до землетрусів.

Походи ЧУРА в П.. двобої з ПЕКОМ становлять низку давньоукраїнських пригодницьких міфів. (За М. Слободянюком).