ПІСНЯ і БЕЗ ПЕРЦЮ ДІЙДЕ ДО СЕРЦЯ (весільні пісні) - УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ

ПІСНЯ і БЕЗ ПЕРЦЮ ДІЙДЕ ДО СЕРЦЯ (весільні пісні) - УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ

Яке ж весілля без пісень?! Інша справа, що співають як веселих, так і сумних) адже хоч для дівчини весілля — це щаслива зміна в Житті, проте мусить вона йти від рідних батька-неньки, з якими стільки прожила. Позаду й дівування, веселощі з подругами та пустування. Проте палке кохання та сподіва:ння щасливого подружнього життя не дають надто журитися. Тож і виливаються всі ці суперечливі почуття в дивовижно мелодійні весільні пісні.

Ой у горах сніги впали,

На долинах леди стали.

Журиласи ластівочка, де ме літо літувати,

А де зиму зимувати.

Учув тото соколочко.

- Не журиси, ластівочко.

Ой є в, мене два садочки,

Там меш літо літувати.

Там меш літо літувати

Та й зиму зимувати.

Ой у горах сніги впали,

На долинах леди стали.

Журиласи Марієчка, де ме літо літувати,

А де Зиму зимувати.

Учув тото Василечко.

Не журися, Марієчко,

Ой є в, мене дві світлиці

Та для тебе молодиці.

В одні — літо літувати,

В другі — зиму зимувати.

Ой є в мене два покої

Та й для тебе молодої.

***

Ой стану я на билиноньці

Та й гукну я по родиноньці:

— Ой збирайся, родоньку,

На цей деньок на суботу,

Ой близькії, далекії,

Убогії і багатії.

Багатії кінець стола,

А вбогії край порога.

Багатії їсти та пити.

А збогії порядок чинити.

Багатії веселитися,

А вбогії пожуритися.

***

Ой оддавала та й мати дочку

В чужую стороночку.

Як оддавала та й наказала,

Щоб сім літ не бувала.

Побула рочок, побула другий,

На третій заскучала,

Підняла крильця щирого серця,

До батенька полинула.

Ой сяду-паду в батьковім саду

На крайній черешеньці,

Ой буду кувати, не вимовляти,

Щоб не пізнала мати.

Ой ходить стрілець та рідний братець,

Хоче галоньку вбити,

Матінка ходить, рученьки ломить:

— Не бий, синоньку, галки,

Бо тій галоньці, як моїй доньці

В чужій сторіноньці.

***

Ой летять галочки

Да у три рядочки,

Зозуленька да попереду;

Що всі галочки

По вишеньках сіли,

Зозуленька да закувала;

Ой ішли дружечки

Да й у три рядочки,

А Марусенька

Да попереду;

Що всі дружечки

По лавочках сіли,

А Марусенька

Да на покуті.

Всі дружечки заспівали,

А Маруся заплакала.

— Ой чого ж ти плачеш,

На кого жалуєш,

Молодая дівко Марусю?

Чи жаль тобі вишньового саду,

Чи батькового подвір'ячка?

— Ой не жалько мені

Ні вишньового саду,

Ні батькового подвір'ячка,

Ой жалько мені русої коси

Да дівоцької краси.



Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали доступні за ліцензією Creative Commons — «Attribution-NonCommercial»

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.