СЛОВНИК ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ

БЕРЕГИНЯ (ОБЕРЕГА)

БЕРЕГИНЯ (ОБЕРЕГА) — найстаровинніша богиня добра і захисту людини від усілякого зла. На думку академіка Б. Рибакова, культ Б. започаткувався в первісні часи, коли протоукраїнці приносили жертви упирям і берегиням (у чому „проявився дуалістичний анімізм: задобрювання чорних сил і вдячність охоронним берегиням”).

З часом, згідно з еволюцією релігійних уявлень, Б. стає'„хатньою” богинею, захищаючи оселю, <всю родину, надто — малих дітей від хвороб, лютого звіра, смерті тощо.

Зображалася (вишивалася) на білих рушниках, що вивішувалися над вікнами й дверима і, за наївними уявленнями, мали захищати домівку від чорних сил. Схематичний образ Б. вишивався на одягові, вирізьблювався на дереві (на віконницях, дверях, ґанках і т. п.). Невеликі зображення Б. (глиняні чи мідні обереги) українці носили на грудях.

Традиційний малюнок Б. — символічна постать жінки з застережливо піднятими руками.

її образ з XIV ст. входить до українського народно-прикладного мистецтва і дійшов до наших днів (символічні зображення на кролевецьких рушниках і т. ін.).

Схематичне зображення Берегині трансформувалося в малюнок тризуба, що довгі століття вшановувався і використовувався як оберіг, а згодом у боспорських (кримських) царів-українців та в київських князів доби України-Русі стає національним гербом.