ВИГАДАВ ЧОРТ МОДУ, А САМ - У ВОДУ (традиційний національний одяг) - УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ

Національний одяг — це вияв святкового, врочисто піднесеного настрою. Це культурно-історична спадщина наших славних старокняжих і козацьких часів. Артистичне багатство національного одягу виявляється у розвиненій гамі кольорів та в мистецьких формах. Гармонійна цілісність національного одягу просто вражає. Вишивки та мереживо на одязі — свідоцтво мистецького смаку й артистичного досвіду народу. Тому той факт, що національний одяг тепер не но-

сять кожного дня, ще не визначає, що він не модний або що його естетична вартість не може бути належно оцінена не тільки нашими людьми, а й чужинцями.

Узагалі український національний одяг відзначається багатою регіональною та етнічною розмаїтістю. Проте одяг різних куточків нашої країни в цілому має певні спільні елементи.

Так, у спадщину ще від давніх слов'ян дістався найбільш поширений жіночий одяг — довга сорочка, підперезана поясом. Вона прикрашена вишитими магічними орнаментами. Вишивка, між іншим, — .основна оздоба національного костюму. Вишивають переважно „нижній” одяг — чоловічі й жіночі сорочки, а також деякі аксесуари (пояси). По візерунках вишиваної сорочки можна „прочитати”, звідки вона походить, вік, стать та її призначення.

Поверх сорочки в будні слід вдягати запаску, а на свята — плахту, що її підперізують крайкою, тканиною з барвистих ниток, з китицями на кінцях. Оскільки і плахти, і запаски спереду розходяться, то поверх них одягається попередниця, підібрана під колір плахти й оздоблена вишивкою. Крім кольорових крайок, використовуються також вузькі лляні рушники, переткані червоними смужками. Поверх сорочки одягається корсетка з тонкої вовняної матерії, оксамиту або шовку. Довжина її — по коліна або по пояс.

Що ж до взуття, то колись найулюбленішим святковим взуттям жінок колись були чоботи з сап'яну, найчастіше червоного кольору. Дівоче взуття — черевички з парчі. Лапті чи постоли були прикметою бідності й не дуже шанувалися в Україні. Сьогодні взуття шиють з різного матеріалу та різних моделей, проте класичні українські чобітки, наприклад, періодично входять у моду завдяки своїй жіночності та яскравості.

Барвисті стрічки та низки намиста доповнюють вбранг ня, додають йому святковості. Часто поряд з коралями на шию покладають намисто з монет — дукати.

Чоловічий національний одяг складається із сорочки, штанів або шароварів, безрукавки (чоловічої корсетки), паску, чобіт. Біла чоловіча сорочка з віками змінила свій вигляд: із довгої, до колін, на випуск, вона стала короткою, з

вишитим коміром та манжетами на кінці рукавів; завжди заправляється в штани. Така сорочка має розріз посередині на грудях, із петельками для застіжок, які робляться з шовкового шнурка або стрічки. Інколи на сорочку надягають чоловічу корсетку, що нагадує жилетку, і підперезують поясом. Історично вона походить від козацького піджупанника. Щодо штанів, то з давніх-давен їх в Україні було два типи: вузькі штани та широкі шаровари. Вузькі штани шиються до паска і застібаються на ґудзики, а шаровари підперізуються очкуром. Кожен з цих двох типів штанів відповідає певному типу сорочки: з вузькими штанами носять довгу сорочку навипуск, а до сорочки, що заправляється в штани, носять шаровари. Неодмінним елементом чоловічого одягу є також пояс — шовковий, вовняний або бавовняний, різного кольору, прикрашений довгими китицями. Поясами підперізували не тільки шаровари, але й верхній одяг — жупан, свиту, а іноді й кожух. Основним взуттям чоловіків є чорні чоботи, але в гірських мешканців поширені так звані моршенці, або ходаки: шкіряна підошва, кінці якої стягнені на нозі мотузком, ликом чи ремінцем.

Взимку і для чоловіків, і для жінок передбачений кожух вичинених овечих шкір. На теплішу ж погоду існує кілька варіантів верхнього одягу, свита — одяг з цупкого вовня-

ного матеріалу, часто пофарбована в яскравий колір, оздоб”-лена вишивкою чи нашиттям, ще легший кептар — у гуцулів”, а жупан — у Центральній Україні. Жупан походить від ко”-зацьких часів. Часом замість жупана можна зустріти кунтуш.

.

Доповнюють картину національного костюма головні убори та зачіска. Головний убір для чоловіка — це капелюх, солом'яний бриль, шапка або ж кучма (шапка з каракульчі).

Дівчатам прийнято ходити з непокритою головою, що, з& народними уявленнями, є ознакою дівочої честі. Втративши честь, дівчина мусить покривати свою голову — звідси й назва „покритка*. Також до дівочого національного костюма входить вінок, часто зі стрічками.

Заміжня жінка мусить вкривати голову хусткою, наміткою або ж очіпком. Головний убір жінки вважається найважливішою частиною її вбрання, тому способи, у які хустки чи намітки зав'язуються, дуже різноманітні та складні. На цьому зупинимось трохи докладніше.