СЛОВНИК ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ

КОСТРОМА

КОСТРОМА — міфічний образ весни у давніх росіян. Свято утворилося на ґрунті давньоукраїнського свята ТОПОЛІ.

У недільний день на вигоні збиралися дівчата, хлопці і жінки, що починали з піснями виготовляти опудало К. На опудало одягали сорочку, сарафан, хустку, черевики, прикрашали квітами. Прибрану К. клали в корито. Хлопці одягали на себе мішки і йшли попереду. Дівчата й молодиці в білих косинках брали корито собі на плечі й несли його до річки. Причому, голосячи, співали:

Кострома, Кострома, Ты нарядная была, Развеселая била, Ты гульливая была! А теперь, Кострома, Ты во гроб легла.

..

Корито з опудалом клали на воду й пускали за течією. По тому всі ставали на коліна, кланялись у бік Сонця, вигукували: „Прощай, весно!.. Повертайся знову!”

На основі свята К.-весни виникла російська дитяча гра „Кострома”. (За М. Слободянюком).