ДО ЗАГАДКИ РОЗУМ КОРОТКИЙ, ХОЧА НІС ДОВГИЙ (загадки) - НАРОДНЕ СЛОВО

ДО ЗАГАДКИ РОЗУМ КОРОТКИЙ, ХОЧА НІС ДОВГИЙ (загадки) - НАРОДНЕ СЛОВО

Загадки, мабуть, найменше потребують коментарів. Вони завжди такі цікаві й не мають жодних вікових обмежень: сприяють розвитку кмітливості дітей і образного мислення, але ж і дорослі мусять підтримувати гнучкість свого розуму. Часто зустрічаються поміж них справжні гумористичні твори, як-от: „Чому півень заплющує очі, коли кукурікає?” (Бо йому читати не треба: знає напам'ять, що треба кукурікати.) Згадаймо ще декілька.

Кого Бог ніколи не бачить? (Такого як сам.)


Межи трьома дорогами одно високе стоїть.

(Церква.)

Повна піч паляниць, по середині книш.

(Місяць і зорі.)

Вийшов дід у сімдесят літ, виніс унучку старшу від себе.

(Піп виніс чашу.)

Крикнула утка (качка) — на все село чутка, збіглися дітки, не одної матки.

(Дзвін.)

А без чого світ не буде?

(Без землі.)

Куди воно? До дому! Відкіль? З дому! Чого? Само не знає, от так!

(Сонце.)

Стоїть дерево серед села, а в кожній хатці по гілячці.

(Сонце.)

По соломі ходить, та не шелестить.

(Сонце.)

За лісом, за перелісом, золота діжа сходить.

(Сонце.)

Серед двора-двора, лежить червона сковорода.

(Місяць.)

Лисий віл через ворота дивиться.

(Місяць.)

Ходить полем з краю в край, ріже чорний коровай.

(Трактор.)

Маленький,чепурненький крізь землю пройшов, червону шапочку знайшов.

(Гриб.)

Летить птах через ліс, через дах — на полі сідає.

(Літак.)

Сам червоний, а чуб зелений.

(Буряк.)

Стукотить, грюкотить, мов сто коней біжить.

(Потяг.)

По синьому морі золотий човник пливе.

(Місяць.)

Гріє, гріє, припікає, всіх у воду заганяє.

(Сонце.)

Хто вміє на всіх мовах говорити?

(Луна.)

Сім братів, усі вони однакового віку, а імена в них різні.

(Дні тижня.)

Хто бачить свої власні очі?

(Той, хто дивиться у дзеркало.)

Без чого хату не можна збудувати?

(Без стін.)

У який горщик не можна веди налити?

(У повний.)

Котра тварина найсильніша?

(Слимак, бо він сам носить свою хату.)

Мама дітей годує, а сама все голодна.

(Ложка.)

Ішла баба з гір та несла сто шкір.

(Капуста.)

Хто ходить по лісу і шукає те, чого ніколи не загубив?

(Мисливець.)

Біжать чотири брати, переднім не втекти, а заднім не догнати.

(Колеса у возі.)

Що робиться з хлібом, коли його краєш?

(Меншає.)

Два віконця маю, добре про них дбаю, оба близько себе, як зорі на небі.

(Очі.)

Хата — не хата, вікон багато, є куди влізти, а нікуди вилізти.

(Сак на рибу.)

Двоє водять, двоє носять, а двоє тримають, якщо спіймають.

(Очі, ноги, руки.)

Хто йде — не мине і за бороду скубне.

(Калина.)

Є у мене такий півень, що попід землею ходить.

(Плуг.)

Що на ярмарку не купиш?

(Розум.)



Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали доступні за ліцензією Creative Commons — «Attribution-NonCommercial»

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.