ХТО В ПЕТРІВКУ СІНА НЕ КОСИТЬ, ТОЙ УЗИМКУ В СОБАКИ ЇСТИ ПРОСИТЬ (петрівчані пісні) - УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ

ХТО В ПЕТРІВКУ СІНА НЕ КОСИТЬ, ТОЙ УЗИМКУ В СОБАКИ ЇСТИ ПРОСИТЬ (петрівчані пісні) - УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ

Петрівчані пісні співаються впродовж Петрівки — посту перед святом верховних апостолів Петра і Павла, що триває залежно від дати Великодня від одного до п'яти тижнів.

Цими днями відбувається „поховання Ярила”. В Україні Ярило уособлював родючу силу весняного сонця, він відповідав богові росту рослинності, сонячного тепла, молодечого кохання чи парування. Наші предки уявляли, що в цей час Ярило ходив ночами по полях в білому Покривалі з вінком маків і хмелю на голові, а в руках носив серп та дозріле колосся жита й пшениці. Перед Петрівкою Ярило ніби помирає — плодюча енергія землі та сонця, досягши апогею, пішла на спад. Обряд поховання Ярила знаменує перехід від весни до літа. У перший понеділок Петрівки роблять солом'яне опудало, одягають його та оздоблюють зеленню. Хлопці й дівчата виносять його до лісу чи води, оплакуючи „добре божество” і примовляючи: „Помер Ярило, помер Ярило! Нема Ярила, нема Ярила!”. Коли ж Ярила закопають чи потоплять, молодь веселиться, водить хороводи, співає веселих жартівливих пісень.

Існує також дійство „гонити шуліку”. Беруть участь у ньому молоді жінки (але не удовиці та незаміжні) з малими дітками. Вони ідуть на вигін або до лісу з різними стравами, розстеляють на траві хустки-рушники з їжею та питвом, співають пісень:

Ой, Шуляку, чорна птахо, до нас не літай,

Ой, Шуліку-Шулячиську, людей наших не лякай,

Ой, Шуляку, чорна птахо, курей наших не хапай!

Дай, Боже, нам здоров'я,

Щоб нас „чорні птахи” не знали,

Щоб кури-гуси водились,

Курчата лупились,

А шуляки, „чорні птахи” —

Губились.

Під час Петрового посту молодечі ігри поєднуються зі співом так званих петрівчаних пісень, як-от:

Ой коли ми Петрівочки дожидали,

То ми її в русу косу заплітали.

Тепер же ми Петрівочку проведемо,

Ми ж її за русу косу розплетемо.

Уже тая Петрівочка минається,

Зозуля в капусту ховається.

Узагалі, основною темою петрівчаних пісень є закликання доброго врожаю, господарських успіхів, а також кохання, одруження, шлюбне життя. Мотиви праці тут часто побічні: дівчина сумує з приводу розлуки з милим, бідкається, що без його підтримки їй буде важко жити та працювати („...як же теє відеречко донесу?”.

***

До Петра зозулі да кувать, да кувать,

До осені дівці да гулять, да гулять.

До Петра зозуля накувалася,

До осені дівка нагулялася.

Да ніколи ж мені да погуляти.

Поведу свекорка да продавати.

Що за того свекра да сім кіп дають,

За рідного батька ціни не складуть.

Да ніколи ж мені да погуляти,

Поведу свекруху да продавати,

Що за ту свекруху да сім кіп дають,

За рідную матір ціни не складуть.

***

Ой Петрівочка минається,

Сива зозуля ховається,

Ой у садочок під листочок,

Під хрещатий барвіночок,

Під пахучий васильочок,

Під зелену діброву,

Де парубочки збираються —

Там їх скрипочки валяються;

Де дівочки збираються —

Там васильочки валяються.



Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали доступні за ліцензією Creative Commons — «Attribution-NonCommercial»

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.