СЛОВНИК ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ

ЖИЦЕНЬ

ЖИЦЕНЬ — бог осені та осінніх робіт у давніх українців (згодом і в білорусів). Зображувався у вигляді низенького, худорлявого чоловіка з суворим виразом обличчя, з трьома очима та розкуйовдженим волоссям на голові. Він ходить, згідно з легендою, нивами та городами і слідкує, чи старанно збирають урожай. Карає ледачих та неохайних. Зерно-падалицю утоплює в землю, щоб воно не розвіялося, проросло. Образ Ж. наявний і досі в білоруському фольклорі, зокрема в примовках: „Жицень хлеба дав”, „Барджей на жицнє, калі в засекі хліба не притне” та ін. (За О. Афанасьєвим).