ХРЕСТА В ДУШІ НОСИТЬ НЕ ВАЖКО (хрест) - УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ

Та чи не найбільшого розповсюдження не тільки у слов'ян, але й у багатьох інших народів набув хрест, що його носили на шиї. Він був поширений задовго до виникнення християнства та вважався надійним оберегом від „чорних” сил.

З усіх чотирьох сторін (магічність знаку вбачалась саме в його орієнтації на 4 сторони — знак Всесвіту; 4 виміри, 4 пори року, 4 стихії). Відомо, що глечики з хрестиками зустрічаються у скіфо-сарматській культурі II ст. до н. є. — II ст. н. є., в античній Греції, що доводить нехристиянське наповнення цього символу. Зустрічаються вони й у середньовічній Європі, зокрема в ХІП-ХІУ ст. в Німеччині. Такі горщики мав право виготовляти не кожний, не рядовий гончар, а лише визнаний у своїй місцевості майстер, і тільки раз на рік у Зборну, або Федорову, суботу, тобто в першу суботу Великого посту, під час відправи „на Достойно”. Гончар сідав формувати ці горщики з першим дзвоном і робив їх стільки, скільки встигав до кінця служби, помічаючи кожний хрестиком. Як переказує Є. Спасська, „баби за ними страшенно побиваються”, бо в них буває найкращий збір вершків — на всю висоту шийки. Вірили також, що такий горщик захищає від наврочення, від псування корів відьмами. Віра в „магічність” горщика відбивалась і на його матеріальній вартості: на базарі вони коштували ЗО коп., тоді як звичайні — 15 крп.

Здавна хрест вважався ще й емблемою вогню (бо форма хреста нагадує знаряддя для добування вогню), пізніше — сонця як вогню небесного. З вогнем пов'язане язичницьке уявлення про очищувальну, цілющу стихію. На Україні в Страсний четвер страсною свічкою, що приносили з церкви, на сволоках хати, над вікнами, дверима, на воротах випалювалися хрести. Знак цей наносили й на господарські будівлі, на речі хатнього скарбу, одяг з метою вигнати злі сили, очистити.

Для християнина хрест, благословення хрестом прирівнюється до Всевишнього заступника. Ось чому здавна ставили хрести обабіч доріг, на узліссях і в йолі, при річках та ставках, коло містків та на них.

Дерев'яні, часом кам'яні високі, простої форми, лише'“ ді із зображенням Богоматері або Христа, вони часом огороджувались, іноді випадковими мандрівниками прикрашалися вінками з квітів, намистом або цінною річчю („даю, аби ти дав”), бо люди свято вірили, що це разом із молитвою перед хрестом буде гарантом Божої милості.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.