КУПАЙЛО - МІФОЛОГІЯ СЛОВЯ'Н

Бог літнього сонцевороту (сонцестояння), покровитель шлюбу, кохання, продовження роду; походить від слова купа — поєднання статей, вступ у шлюб; купайлицею також називається ритуальне вогнище цього свята, де священну роль виконують вогонь і вода як засоби очищення (пор. також слово „купатися”.

В Україні збереглася назва Купальського вогнища — собітка (від „со-битіє” — „зібрання”, „буття разом”). Наші Купайло і Купайлиця за значенням близькі до римського Купідона та грецької Кибели, які є богами шлюбу, пристрасті, любові. На думку археологів, у лісостеповій зоні України Купайло (Собутка) святкувалося вже три тисячі років тому. На честь цього свята у поляків названа священна гора Слєнжа (Собутка).

Велесова книга донесла нам таке розуміння Купальського свята: „Це Бог Купайло гряде до нас і говорить нам, що повинні стати горді й чисті тілами та душами нашими”.

В обрядах Купайла збереглося священне значення вогню (стрибання через вогнище, спалювання непотрібних речей) і води (купання, перепливання через річку), бо „Сварог уставив ті омовіння і Купалища і те вказав, що не сміємо те покинути. І умиємо тіла, й умиємо душі свої в чистих водах живих...”

Імена, похідні від Купайло: Купава — дівчинка, народжена на це свято; ім'я означає красива, гарна, по-святковому вбрана; а також — Жінка з плавною гордою ходою; Купавон — чоловіче ім'я, що означає збуджений, пристрасний, нестримний.