СЛОВНИК ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ

РУСАЛКИ (МАВКИ, ЛОСКІТНИЦІ)

РУСАЛКИ (МАВКИ, ЛОСКІТНИЦІ) — водяні божества. За народними уявленнями, Р. — жінки та діти, які померли неприродною смертю (серед них чимало самогубців). Живуть, згідно з повір'ям, здебільшого в річках, з весни виходять на берег, гойдаються на гіллях дерев, розчісують своє довге зелене волосся, співають, водять веселі танки, заманюють юнаків своєю вродою і чарами. Здатні творити як добро (оберігати поля від всякої біди й т. п.), так і зло (залоскочувати юнаків до смерті, закручувати сіті рибалкам, насилати на поля град і т. д.). Давні українці задобрювали Р. — влаштовували „проводи русалок”, жертвоприношення, поклоніння річкам. Це відзначив Прокопій Кесарійський у VI ст.

Поетичний образ Р. входить з XIV ст. до української народної творчості. (За Д. Зеленіним).