СЛОВНИК ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ

АЛАТИР-КАМІНЬ, АЛАІАН, АЛТАР, ОЛТАР, ВІВТАР

АЛАТИР (АЛАТИР-КАМІНЬ, АЛАІАН, АЛТАР, ОЛТАР, ВІВТАР).

І. Священний „живий” камінь, що лежить у ВИРІЇ1 під „першодеревом світу” ПРАДУБОМ.

За легендою, А. походить від яйця, котре зніс першобог давніх українців СОКІЛ-РОД.

А. уособлює могутність і невмирущість плодючої творчої сили життя. Та міць і сила криється в незліченній і безконечній кількості живих зародків і бруньок, що лежать під священним каменем і котрі щовесни ДАЖБОГ (в давніші часи БІЛОБОГ) засіває землю і людство.

З священним каменем Вирію давньоукраїнські жерці — ВОЛХВИ пов'язували своє вчення про безсмертя: СМЕРТЬ, мовляв, вражала лише пагіння зародків, які лишаються вічно живими. В цьому волхви вбачали позитивну роль смерті: вона знищувала старе пагіння, даючи простір для розвитку нових зародків.

За легендою, на священному „живому” камені Вирію щозими спочиває, набираючись нових сил, бог блискавки і грому ПЕРУН.

2. У стародавніх українців-язичників А.— священне місце, на якому приносили жертви богам. За первісної доби алатирі-вівтарі містилися просто неба на верхів'ях гір, високих пагорбах і берегах рік, на лісових галявинах тощо. З розвитком будівництва, етнокультури алатирі перенесено в язичницькі храми — КАПИЩА, де зайняли почесне місце перед скульптурними зображеннями богів. (За О. Афанасьєвим).

3. Християнська церква запозичила в язичників алатирі-вівтарі, що стали святим місцем у храмі. У вівтарі, як правило, є престол, на якому зберігається Євангеліє, хрест, свічки, квіти тощо. Вівтар відокремлений від середньої частини церкви високим іконостасом. Є різні форми вівтарів.

1 Тут і далі виокремлюються ті назви та імена, що є в цьому словнику (авт.).