Всі публікації щодо:

СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА - КОМПЕНДІУМ - Валентина Саєнко 2014

КНИГА, ЯКА ЗАВЖДИ РОЗГОРНУТА ПОСЕРЕДИНІ. ЗБІРКА АНАТОЛІЯ ГЛУЩАКА «AVE EVA» - ВИБРАНІ ЛЕКЦІЇ

У контексті загальної постмодерної тенденції сучасного мистецтва, у розмаїтті індивідуально-стилістичних практик та авангардних методик художнього освоєння та образного відтворення світу і людських почуттів збірка перекладів та власних віршів Анатолія Глущака „AVE EVA“ — явище яскраво нетенденційне, те, що здійснено неначе поза впливом силового тяжіння песимістичної ситуації. Гідний щирого подиву та захоплення романтичний, вітаїстичний пафос цієї книги тим більше, що немає у ньому прихованого натяку (або якщо і є, то ледь помітний) на гірку іронію чи сарказм, які для новітньої літератури є знаковими прийомами, лакмусовими реактивами у синтезі художнього, публіцистичного та хронікального, що на сьогодні характеризують більшість мистецьких явищ. Звертаючи увагу на авторське пояснення своєрідності збірки, подане у фіналі „Неромантичного альбому“, про те, що „книга буття пишеться на небесах, а складають її зазвичай позірні випадковості“ [1, 70], дозволимо собі сміливість назвати збірку „AVE EVA“ щасливою випадковістю, натхненною та ліричною.

Це одна з тих унікальних книг, в якій візуально реалізовано ідею інтерсуб'єктної незавершеності художнього явища, оскільки залежно від того, що у даний момент вважатиметься початком, змінюється композиційна структура книги, в якій обкладинка та продумане розміщення творів здійснено таким чином, що перша та остання сторінка взаємопов'язані не за принципом фіналу та зачину, а взаємозворотні. Вони переходять одна в іншу, і в будь-якому випадку завжди будуть першими-і-останніми, як і кожна подія, вчинок, образ у житті, про що йдеться у поезії Тадеуша Ружевича „Оповідання про старих жінок“, на якій особливий авторський акцент — своєрідний словесно-музичний супровід до вічної мелодії життя:

старі жінки зародки

невідоме без таємниць

сонця що котяться старі жінки

бувають малими зморщеними

висхлими джерелами овочами

або огрядними круглястими

мов Будди коли ж самі

вмирають з їх очей спливає

і прикипає на вустах дівчини до посмішки [1, 54].

Навіть в архітектоніці книги, дизайн якої збудований на ідеї контрастного поєднання кольорів (чорне на білому, біле на чорному), антагоністичне протиставлення візуально трансформується в амбівалентну єдність. прикметно, що значення хронологічної процесуальності, котра є принципом контрастного протиставлення понять початку та кінця, активно впливає на провідну тематику книги, у реквізитах якої зазначено, що „у сукупності збірка подає своєрідний портрет жінки в соціально-психологічній атмосфері XX століття“. від першого та надзвичайно яскравого враження, яке справляє цей „портрет“, виникає відчуття давно забутого, анахронічного, лицарського ставлення до головної героїні, а техніка виконання цього портрета характеризує його автора, за його ж власними словами, як того, що „так і не позбувся вразливості до ліричних струменів у слові та почуттях (власне, ніколи й не прагнув цього)“ [1, 69]. Вона — жінка, чиї „слово і дія“ „в кульмінаційному дійстві біля біблійного древа добра і зла“ були першими [1, 70]. У кругообізі фатальних та випадкових змін завжди залишатиметься Євою, образ якої трансформується та перевтілюється у кожній конкретній поезії, але принципово зберігатиме сутнісну основу жіночого єства, постійну лише у своїй мінливості:

Стань птахою, виспівуй дзвінко І знов поклич у путь мене, —

Хоч в кожну мить ти спершу жінка,

Що поєднала все земне [1, 25].

„Ліричні апокрифи“ та „Неромантичний альбом“, що входять до збірки „Бродячий сюжет: AVE EVA“, поєднуються ідеєю взаємозворотності: в одному циклі подано поезії А. Глущака у перекладах на російську мову різних авторів — В. Зубарєвої, О.Дмитрієва, Т. Сергієвої, В. Вихристенка, О.Дорохіна та авторських, у іншому — Глущакові переклади на українську поезій Г. Абашидзе, А. Ахматової, О.Дмитрієва, М.Дудіна, Є. Євтимова, М. Заболоцького, В. Зубарєвої, А. Йожефа, А. Кодзаті, Є. Ліпської, С. Місаковського, Г. Посвятовської, В. Рудокаса, Т. Ружевича, В. Солоухіна, Д. Шайнера, В. Шимборської. Майстерна інтерпретація долучених до української культури поетів створює коштовний сплав творчості для-всіх і елітарної, про-всіх і тільки про-мене, коли голос „я“ розчиняється і не розчиняється в астральному зойку планети, є і окремою струною віоли, і звучить в арфічному оркестрі як зоряний інтеграл.

невипадково заголовок збірки, контамінований з двох ліричних мотивів, містить у собі метафоричний натяк на циклічну основу з тяжінням до безфабульної поеми — „Бродячий сюжет“. Однак сюжетна специфіка збірки реалізована надзвичайно своєрідно, граційно приховано, що найбільш витончено сполучається з поетикою назви. Центральна, графічно виділена, повторена на берегах кожної сторінки фраза „AVE EVA“ — латинізований паліндром („той, що обертається“), — семантично підкріплює центральну ідею збірки, окрім того підказує шлях поетологічної рецепції. Спосіб прочитання паліндрома, в якому змістове, значиме не втрачається залежно від напряму — зліва на право чи навпаки, — нагадує коливання вічного маятника, амплітуда якого у горизонтальній проекції є колоподібною. Ідея кола (закладена в основу збірки), в якому будь-яка рівновіддалена від центру (у поетологічній „геометрії“ — ліричний суб'єкт) — (ліричний об'єкт) буде серединою лінії, у композиційній структурі не є ідеальною, а від цього — нештучною. На перший погляд, кількісна різниця першого та другого циклів є випадковою, що порушує чітку логіку взаємозворотньої архітектоніки, в якій складові словосполучення поза контекстом фрази теж є паліндромами, а отже, кількісно тотожними.

Але саме випадковість спонукає до пошуків закономірності, зокрема у структурі даної книги, при аналізі якої важливого значення набуває щонайменше відхилення від звичного оформлення поетичного тексту. Випадковість лише підтверджує глибоко філософічну формулу незавершеності людського пізнання себе та світу, коли якась відома, багатьма повторена і, здавалося б, незмінна схема причин та наслідків, одного разу порушує звичний порядок речей і примушує знову все починати спочатку, щоб світ побачити як уперше у житті, щоб це життя продовжувалося. За словами Нобелівської лауреатки Віслави Шимборської:

Кожен початок є тільки продовженням, а книга випадковостей завжди розгорнута посередині [1, 67].

Напрошується чимало аналогій, у ряд з якими можна і треба поставити книгу Анатолія Глущака, щоб зрозуміти і відчитати всі її приховані смисли, ту її особливу гуманітарну ауру, що випромінюють як окремі тексти, так і цілісна система. Автор по- неокласичному пояснює себе образами-символами, взятими з сакральних, священних книг (Біблія, пісня пісень) і літературних джерел (Олександр Блок і Леся Українка, Ліна Костенко і Віслава Шимборська, Анна Ахматова і Тадеуш Ружевич), зі скарбниці народнопоетичного художнього материка. Алюзії, видобуті з назв і жанрових ознак, винесених у заголовки розділів, так само репрезентативні з погляду палімпсестності і контекстуального розгалуження збірки, в якій доцільно ужито художній код, яким без втоми, але з користю для духовного здоров'я користується людство.

Спосіб компонування збірки з двох циклів, композиційно сполучених спільністю системи мотивів (топіки), логікою розвитку генеральної теми та єдністю художніх прийомів, багато в чому визначається і пам'яттю жанру — типом і моделлю твору. Сам автор збірки жанрову модель кладе в основу диференціації розділів, один з яких підкреслює переважаючу роль альбомної лірики (звідси заголовок „Неромантичний альбом“), а в другому спеціально декларується і кваліфікується жанрова ознака апокрифічності („Лирические апокрифы“), що, здається, на позір, стоять на різних берегах сучасної творчості.

Так виникає ще одна форма паліндромного обернення, колоподібної структуризації книги, яка завжди „розгорнута посередині“. Сама форма возвеличення й інтимізації адресата поетичного звернення викликає ефект подвоєння сугестивного враження і множинності естетичних смислів, закладених у кожен вірш зосібна і в художню цілісність збірки. Та дані якості поетики (циклізація, алюзії, інтертекстуальність, переклади на і переклади з, структурна організація, композиція, візуальне паліндромне оформлення, свідома двомовність (українською і російською мовами: своє — по-російськи, чуже — по-українськи), естетизм і добрий смак у спеціально продуманому книжковому дизайні) — те пояснення авторської ідеї книги і задуму, донесення прихованих смислів, які поет залишає читачеві за допомогою специфічної художньої мови, коду, ключі до розшифровки якого закладено у тексті.

Отже, це ті сигнали, які посилають споживачеві мистецтва у вигляді літературних канонів, і тоді художня інформація стає набутком читача приховано, без прямих авторських втручань, а через естетичні канали. І тут А. Глущак проявив справжню майстерність і віртуозність неокласичного письма. Але є в збірці „Бродячий сюжет: АѴЕ ЕѴА“ і пряме, безпосереднє пояснення, структурно оформлене як два завершально-підсумкові суброзділи, написані аналітично, розміщені як прозові інкрустації: 1) „З книги випадковостей“ наприкінці „неромантичного альбому“ і 2) „письма без конвертов“ — входять у цикл „Лирические апокрифы“. Тут відкрита апеляція до читача подана як авторське кредо, філософія творення безперервної книги буття, яку кожен відкриває на своїй сторінці, фрагменти яких варто зацитувати. „З книги випадковостей“: „Мені здається, що стародавній, воістину бродячий сюжет літератури і мистецтва — ВІН і ВОНА — сфокусований на жінці“. З „Листів без конвертів“: „Эта часть книги „Бродячий сюжет: АѴЕ ЕѴА“ — благодарение и привет друзьям по жизни и литературе, письма без конвертов на исходе столетия“.

Саме так — виважено, на терезах гармонії і художньої доцільності, мистецької переконливості власного творчого пошуку — збудовано збірку „AVE EVA“. Відточеність кожного штриха і нічого зайвого, переобтяжливого, наче за порадою метра Миколи Зеро- ва — „класична пластика, і контур строгий, / і логіки залізна течія — /оце твоя, поезіє, дорога“.

Що ж, у добрий час хай приходитиме дана книга до читача і щасливого плавання за добре прокладеним авторським курсом в морі сучасної літератури, „AVE EVA“.

Бібліографічні посилання

1. Глущак А. С. Бродячий сюжет: AVE EVA. Лирические апокрифы. Неромантичний альбом: Поезії. — Одеса : Астропринт, 2000. — 120 (71 + 49) с.

2. Кравець Віктор. Поезія та проза. Війна та мир (В. Некрасов та Р. Немировський) // СіЧ. — 2001. — № 10. — С. 4—9.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.