Українська література 100 тем

ХАРАКТЕРНІ РИСИ ТА ОЗНАКИ БАРОКО Й КЛАСИЦИЗМУ

Бароко — напрям у мистецтві та літературі, який охоплює в Україні період XVII-XVIII ст.

Основні риси бароко:

• посилення ролі церкви і держави, поєднання релігійних і світських мотивів, образів:

• мінливість, поліфонічність, ускладнена форма;

• тяжіння до різких контрастів, метафоричності, алегорій;

• прагнення вразити читача пишнотою і барвистістю стилю, риторичним оздобленням твору;

• трагічна напруженість і трагічне світосприймання;

• настрої песимізму, скепсису, розчарування.

Представники українського бароко:

• Іван Величковський:

збірка „курйозної“ поезії „Млеко от овцы, пастирю надежное“ — взірець барокових віршів;

• Григорій Сковорода:

збірка „Сад божественних пісень“;

• Лазар Баранович:

збірка проповідей „Меч духовний“ та ін.;

• Іоаникій Галятовський:

збірка проповідей „Ключ розуміння“ та ін.;

• Самовидець, Григорій Грабянка, Самійло Величко:

літописи.

! Українське бароко мало безпосередній зв'язок із західноєвропейською та польською бароковими культурами, проте отримало і власні, національні джерела — фольклорні та києво-руські.

! Здобутки бароко: виражена в літературній формі заглибленість у внутрішній світ людини, нетерпимість до зла в будь-яких його проявах і гуманізм.

! Специфічні барокові твори.

• Найвідоміший жанр барокової поезії — духовна пісня.

• Різноманітні жанрові форми існують і всередині поезії світської:

філософська й еротична лірика, панегірик та епіграма, пейзажні та емблематичні вірші тощо.

• Оригінальними творами українського бароко були так звані „віршові іграшки“:

акростих, мізостих, кабалістичні вірші, фігурні вірші та ін.

• В Україні поширюється демонологічна повість і авантюрне оповідання.

• Набув розквіту український бароковий театр.

√ В Україні класицизм не зміг повністю розвинутися у зв'язку із суспільно-політичними причинами. Основні риси класицизму:

• раціоналізм (розум без почуттів);

• наслідування зразків античного мистецтва;

• закон „трьох єдностей“ (дії, часу й місця);

• різкий поділ дійових осіб на позитивних та негативних, суворе дотримання пропорційності всіх частин твору, чіткість композиції тощо);

• афористичність мови;

• аристократизм, орієнтація на вимоги, смаки вищої суспільної верстви;

• ієрархія жанрів, поділ жанрів на „серйозні“, „високі“ (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія) та „низькі“, „розважальні“ (травестійна поема, комедія, байка, епіграма).

! Риси класицизму проявилися переважно на рівні „низьких“ жанрів під впливом бароко. Деякі тенденції знайшли вияв у творчості окремих письменників:

• Феофан Прокопович:

„Володимир“;

• Іван Некрашевич:

поезії;

• Іван Котляревський:

„Енеїда“;

• Петро Гулак-Артемовський:

„Пісні Гараська“;

• Григорій Квітка-Основ'яненко:

оповідання.