Українська література 100 тем

ІГОР РИМАРУК - ПОЕТ-ФІЛОСОФ - ЛІТЕРАТУРА сер. ХХ-ХХІ ст. ЕМІГРАНТСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Ігор Миколайович Римарук (4 липня 1958 р., м. М'якоти — 3 жовтня 2008 р., м. Львів) — поет, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка (2002).

! Ігор Римарук є одним із чільних представників генерації вісімдесятників, чия поезія відзначається, на думку А. Кияшко, „елітарністю, медитативністю”.

Характерні риси творчого методу:

• відшліфованість образів;

• різноплановість асоціацій;

• наповненість міфологічними та історичними деталями;

• намагання зобразити стабільність цінностей і швидкоплинність світу (образ „високої води” у першій збірці стає символом пам'яті і плинності часу);

• звукопис;

• схильність до інтелектуальних образів;

• надано прихисток багатьом „я” письменника у художному світі. Він може виявити себе:

— як філософ: роздумуючи над сенсом життя у циклі сонетів „Сліди неминущі”;

— як розважливий співбесідник: вслухається у музику Всесвіту та людської душі у циклі „Камінне дзеркало”;

— мрійливий і закоханий юнак: цикл „Мить листопаду”;

— поет-трибун.

! Важливість, на думку І. Римарука, не залишитися „невидимкою”, впіймати зорю, запалитися нею: „Може, так би невидимо й жив — / та котроїсь липневої ночі / впала зірка з високих верхів / у дитячі незамкнені очі, / пропекла борозну межи брів / і засіяла пам'ять золою... / Затулитись од неї хотів — / та долоня була замалою” („Зірка”).