СИМВОЛІЗМ. НЕОРОМАНТИЗМ. НЕОРЕАЛІЗМ. НЕОКЛАСИЦИЗМ

Українська література 100 тем

СИМВОЛІЗМ. НЕОРОМАНТИЗМ. НЕОРЕАЛІЗМ. НЕОКЛАСИЦИЗМ

Символізм — одна із стильових течій модернізму, яка базувалася на розумінні мистецтва як посередника, що робить доступним життя лише на рівні інтуїції, натякаючи, використовуючи символи, а не відображаючи життя, як це робив реалізм.

Основні риси символізму:

• думки і поняття замінюються відповідними знаками — символами з прихованим змістом;

• заперечення консервативної народної моралі;

• захоплення витонченою поетичною формою, часто менша увага до змісту;

• увага до екзотичних і заборонених тем;

• бажання вирватися за межі повсякденного, звертаючись до позасвідомого.

√ Представники українського символізму:

• проза:

повість „Земля“ (О. Кобилянська);

• драматургія:

С. Черкасенко;

• поезія:

О. Олесь, М. Вороний, П. Тичина.

Неоромантизм (за Лесею Українкою, „новоромантизм“) — стильова течія модернізму, яка поєднувала ідеал і дійсність шляхом застосування людської сили волі, завдяки потягу людини до здійснення неможливого.

Основні риси неоромантизму:

• увиразнення суспільних ідеалів;

• бажання поєднати дійсність та ідеал;

• прагнення до визволення особистості;

• віра у виняткову й активну особистість;

• загострений конфлікт між добром і злом;

• підноситься постать самотнього героя.

Представники українського неоромантизму.

• Леся Українка:

„Лісова пісня“, „Касандра“;

• О. Кобилянська:

„Царівна“, „Битва“, „Земля“;

• М. Коцюбинський:

„Тіні забутих предків“;

• Ю. Яновський:

„Чотири шаблі“;

• Покоління „розстріляного відродження“:

М. Йогансен, О. Близько та ін.;

• Представники „празької школи“:

О. Ольжич, О. Теліга та ін.

Неореалізм — стильова течія на межі XIX—XX ст., яка характеризувалася документальною достовірністю, філософським заглибленням у дійсність і ліричною стихією.

Основні риси неореалізму:

• герої — звичайні люди;

• зображення багатства внутрішнього світу героїв;

• об'єкт зображення — і вчинки, і роздуми персонажів.

Представники українського неореалізму:

• В. Підмогильний:

„Місто“;

• В. Винниченко:

„Момент“;

• Г. Тютюнник:

„Три зозулі з поклоном“;

• Б. Антоненко-Давидович:

„Кінний міліціонер“.

Неокласицизм — течія в модернізмі, що з'явилася набагато пізніше після занепаду класицизму як літературного напряму, проте, як і власне класицизм, цікавилася античними темами та сюжетами, міфологічними образами і мотивами, проголошувала гасла „чистого“ мистецтва та культу позбавленої суспільного змісту художньої форми.

Основні ознаки неокласицизму:

• звернення до кращих здобутків античності та епохи Відродження;

• естетизм та інтелектуалізм;

• гармонізація розуму і почуттів;

• відторгнення комуністичної ідеології та несприйняття радянської дійсності.

Жанри неокласицизму: сонет, олександрина, терцина, октава, рондо тощо.

Представники українського неокласицизму.

• „П'ятірне гроно“ неокласиків:

М. Драй-Хмара, М. Зеров, Освальд Бургардт (Юрій Клен), П. Филипович, М. Рильський.

• Поети „празької школи“.





Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.