Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти

Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Українська література 100 тем
СИМВОЛІЗМ. НЕОРОМАНТИЗМ. НЕОРЕАЛІЗМ. НЕОКЛАСИЦИЗМ
• Символізм — одна із стильових течій модернізму, яка базувалася на розумінні мистецтва як посередника, що робить доступним життя лише на рівні інтуїції, натякаючи, використовуючи символи, а не відображаючи життя, як це робив реалізм.
√ Основні риси символізму:
• думки і поняття замінюються відповідними знаками — символами з прихованим змістом;
• заперечення консервативної народної моралі;
• захоплення витонченою поетичною формою, часто менша увага до змісту;
• увага до екзотичних і заборонених тем;
• бажання вирватися за межі повсякденного, звертаючись до позасвідомого.
√ Представники українського символізму:
• проза:
повість „Земля“ (О. Кобилянська);
• драматургія:
С. Черкасенко;
• поезія:
О. Олесь, М. Вороний, П. Тичина.
• Неоромантизм (за Лесею Українкою, „новоромантизм“) — стильова течія модернізму, яка поєднувала ідеал і дійсність шляхом застосування людської сили волі, завдяки потягу людини до здійснення неможливого.
√ Основні риси неоромантизму:
• увиразнення суспільних ідеалів;
• бажання поєднати дійсність та ідеал;
• прагнення до визволення особистості;
• віра у виняткову й активну особистість;
• загострений конфлікт між добром і злом;
• підноситься постать самотнього героя.
√ Представники українського неоромантизму.
• Леся Українка:
„Лісова пісня“, „Касандра“;
• О. Кобилянська:
„Царівна“, „Битва“, „Земля“;
• М. Коцюбинський:
„Тіні забутих предків“;
• Ю. Яновський:
„Чотири шаблі“;
• Покоління „розстріляного відродження“:
М. Йогансен, О. Близько та ін.;
• Представники „празької школи“:
О. Ольжич, О. Теліга та ін.
• Неореалізм — стильова течія на межі XIX—XX ст., яка характеризувалася документальною достовірністю, філософським заглибленням у дійсність і ліричною стихією.
√ Основні риси неореалізму:
• герої — звичайні люди;
• зображення багатства внутрішнього світу героїв;
• об’єкт зображення — і вчинки, і роздуми персонажів.
√ Представники українського неореалізму:
• В. Підмогильний:
„Місто“;
• В. Винниченко:
„Момент“;
• Г. Тютюнник:
„Три зозулі з поклоном“;
• Б. Антоненко-Давидович:
„Кінний міліціонер“.
• Неокласицизм — течія в модернізмі, що з’явилася набагато пізніше після занепаду класицизму як літературного напряму, проте, як і власне класицизм, цікавилася античними темами та сюжетами, міфологічними образами і мотивами, проголошувала гасла „чистого“ мистецтва та культу позбавленої суспільного змісту художньої форми.
√ Основні ознаки неокласицизму:
• звернення до кращих здобутків античності та епохи Відродження;
• естетизм та інтелектуалізм;
• гармонізація розуму і почуттів;
• відторгнення комуністичної ідеології та несприйняття радянської дійсності.
√ Жанри неокласицизму: сонет, олександрина, терцина, октава, рондо тощо.
√ Представники українського неокласицизму.
• „П’ятірне гроно“ неокласиків:
М. Драй-Хмара, М. Зеров, Освальд Бургардт (Юрій Клен), П. Филипович, М. Рильський.
• Поети „празької школи“.