Українська література 100 тем

ЧИ НЕ ТОЙ ТО ХМІЛЬ — ІСТОРИЧНА ПІСНЯ ПРО Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО - УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ. ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

√ Пісня „Чи не той то хміль...” (рік написання приблизно 1649) в основі своїй мас одну з найвизначніших подій національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького. У травні 1648 р. під Жовтими Водами (Золотий Брод, Золота Вода — поетичні назви урочища) козаки вперше перемогли поляків.

! 3 явилося чимало історичних пісень і дум про події 1648- 1654 рр., які відбивають всенародний рух проти соціального і національного гніту шляхетської Польщі. Богдан Хмельницький — головний герой цих пісень. Його оточує глибока пошана і любов не тільки козацької маси, а й усього народу.

√ Короткий аналіз пісні.

Напрям: бароко; е елементи романтизму.

Тема та ідея — оспівування мужності, героїзму, винахідливості Б. Хмельницького, його уславлення.

Основна думка: народ шанує і поважає своїх захисників і тому прославляє їх у піснях.

Форма — діалогічна (питання — відповідь). За допомогою діалогу створюється відчуття безпосередньої близькості до ватажка.

Образи:

— людей: Богдан Хмельницький, ляхи;

— природи: вовки, річка, хміль;

— предметів і явищ: дубовая хата (труна), утеча ляхів, плач жінок.

Композиція:

— експозиція: розповідь про Б. Хмельницького, порівняння його з хмелем;

— зав'язка: застереження гетьману — перед битвою з ляхами не пити Золотої Води;

— кульмінація: перемога над ворогом;

— розв'язка: „Утікали вражі ляхи...”.

Побудова пісні — заперечне порівняння, що також сприяє підсиленню значення образу гетьмана.

Особливості віршування:

— система віршування: силабічна (народнопісенне віршування);

— віршовий розмір: віршові рядки розбиті клаузулою (ритмічною паузою) в різний спосіб у співвідношенні 6 і 6, 7 і 6, 8 і 6 складів;

— строфа: двовірш (дистих), розбитий на чотиривірш;

— римування: у дистихові — паралельне (аа).

Художні засоби виразності:

— анафоричні повтори (єдинопочаток): „Чи не той то хміль...”, „Ой той то Хмельницький...” (для підсилення образу гетьмана);

— метафори: „хміль в'ється, грає, кисне”, „становили хати”;

— епітети: „золота Вода”, „хороша врода”, „вражі ляхи”;

— гіпербола: „Гей, поїхав Хмельницький к Золотому Броду, — / Гей, не один лях лежить головою у воду...”;

— риторичні запитання: „Чи не той то хміль, і Що коло тичини в'ється (Що по ниві грає / Що у пиві кисне?)”;

— метонімія, синекдоха;

— слова зі зменшено-пестливим значенням виконують протилежну функцію — позначення пестливим словом негативної риси чи героя: „ляшеньки”, „ляшóк”.

! У пісні Б. Хмельницький відповідає на питання і застереження, вказуючи на власну впевненість у силах: „А я ляхів не боюся / І гадки не маю — / За собою великую / Потугу я знаю, / Іще й орду татарськую / За собой веду, — / А все тото, вражі ляхи, На вашу біду”.