Українська література 100 тем

МАРУСЯ ЧУРАЙ. ПІСНІ ВІЮТЬ ВІТРИ, ЗАСВІТ ВСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ - УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ. ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Маруся Чурай (1625 р.н.) — дочка урядника Полтавського добровільного козачого полку, Гордія Чурая, страченого в полоні польського коронного гетьмана Потоцького.

• За легендою Маруся дуже вродлива, наділена природою музичним і поетичним хистом.

• Трагізм долі Чураївни у зраді коханою людиною — Грицем Бобренком, який одружився з Галею Вишняківною (багатою спадкоємицею), піддавшись на вмовляння матері. Намагання накласти на себе руки обернулося смертю коханої людини: Гриць випиває її зілля.

• Приречену до страти, її рятує козак Іскра, який вчасно привозить помилування від гетьмана. Про останній період життя Марусі існує дві версії переказів: 1) після в'язниці, де захворіла на сухоти, помирає у 1852 р.; 2) змучена докорами сумління, після в'язниці мандрує і помирає в одному з російських монастирів.

У творчій спадщині Марусі Чурай офіційно налічується 20 пісень, але цілком можливо, що їх набагато більше:

„Засвіт встали козаченьки”, „Віють вітри, віють буйні”, „Грицю, Грицю, до роботи”, „Ой не ходи, Грицю”, „Чого ж вода каламутна”, „Котилися вози з гори”, „Летить галка через балку” та ін.

• „Віють вітри, віють буйні” — пісня, яка показує страждання дівчини від розлуки з „милим, чорнобривим”.

√ Короткий аналіз пісні.

Тема: відтворення страждань дівчини за своїм милим.

Ідея: возвеличення щирого почуття кохання.

• Організація пісні струнка і легка.

• Художні особливості:

— Початок твору — поетичний паралелізм: дерева гнуться — сльози не ллються.

— Завершення твору — окличні і питальні речення:

„Чи щаслива ж та билинка, що росте на полі?”, „Що на полі, / що на пісках, без роси, на сонці?”, „Де ти, милий, чорнобривий? Де ти?”, „Озовися!”.

— Порівняння себе з билинкою у полі, яка росте на пісках, без роси, на пекельному сонці.

— Метафори: „віють вітри”, „дерева гнуться”.

— Епітети: „щаслива билинка”, „люте горе”, „тяжко жити”.

• „Засвіт встали козаченьки” — за жанром літературна козацька пісня, темою якої с збори козаків у похід, прощання з коханою і матінкою та передчуття поганого завершення походу, бо „кінь вороненький в воротях спіткнувся”.

√ Короткий аналіз.

Ідея пісні — звернення сина до матері, щоб вона прийняла його кохану „як рідну дитину”.

Мати не розуміє, що за часи настали: „щоб чужая дитиночка / За рідную стала”.

• Художні особливості пісні:

— епітети: „ясні очі”, „мати... слізко проводжає”, „кінь вороненький”;

— метафори: „стоїть місяць”, „кінь спіткнувся”, „година настала”;

— повторення: перший і останній куплети;

— звертання: „Прощай, милий мій синочку”, „Ой рад би я, матусенько”, „Яка ж би то, мій синочку”;

— риторичне запитання: „Щоб чужая дитиночка / За рідную стала?”;

— риторичні оклики: „Через чотири недільки / Додому вертайся!”. „Бо хто знає, чи жив вернусь, / Чи ляжу в полі!”.

! Маруся Чурай увіковічнилась у творах О. Кобилянської, Б. Олійника, Л. Костенко, В. Чемериса та інших.