Українська література 100 тем

ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА - ПОЕТ, МИСЛИТЕЛЬ, ПРОСВІТНИК - УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ. ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Григорій Савич Сковорода, мандрівний філософ, просвітитель, поет-лірик, байкар (3 грудня 1722 р. — 9 листопада 1794 р.) — народився у Чорнухах, а помер на Харківщині, в селі Пан-Іванівка (зараз Сковородинівка) Золочівського району.

• Освіта — Києво-Могилянська академія.

• Вбачав сенс людського існування у самопізнанні. Цінував людську свободу. На хресті над могилою слова: „Світ ловив мене, та не впіймав...”.

• За погляди переслідувався владою і вів мандрівне життя філософа з 1770-х рр.; цензура того часу вважала його твори „противними Святому Писанію і образливими для чернецтва”.

! На запрошення Катерини II переїхати до Петербурга (ближче до двору) відповів: „Скажіть цариці, що я не покину України — мені дудка й вівця дорожчі царського вінця”.

У творчій спадщині Г. Сковороди:

• збірка ліричних поезій „Сад божественних пісень” уміщує 30 творів таких жанрів: пейзажні вірші; романси, які увійшли до рукописних збірок народних пісень; панегірики, оди, пісні;

• книга „Байки харківські”;

• філософські трактати: „Розмова, звана Алфавіт, чи Буквар світу” та ін.;

• притчі: „Бджола та Шершень”, „Верблюд і Олень”, „Мурашка і Свиня”.

Погляди та переконання Г. Сковороди:

• виступав проти засилля схоластики у навчанні та духовного гноблення московського „православ'я”;

• спирався у своїй філософії на Біблію: „Вірити в Бога не значить — вірити в Його існування, а значить — віддатися Йому та жити за Його законом”.

• виражена тема свободи у творчості;

• тема дружби як джерело радості: радить обирати друзів обачно, щоб вони не завели людину на поганий шлях;

• вважає людину поєднанням тілесного і духовного;

• висуває ідею сродної праці, тобто людина народжується для певної діяльності, в якій вона може досягти успіху і від якої отримати задоволення.

! Філософ зазначав: „Багато хто, потоптавши природу, вибирає для себе ремесло наймодніше і найприбутковіше, але сим лише ошукує себе”. Причина „несродності”, за Сковородою, у бажанні людей вибратися на найкраще „місце під сонцем”, отримати щонайбільше матеріальних благ, здобути славу, привілеї і почесті. Г. Сковорода вважав, що невідповідність обраного способу життя здібностям може завдати шкоди не лише людині, а й державі.

! Г. Сковорода вважав, що справжня цінність мистецьких творів — у їх відповідності високим моральним вимогам. Призначення мистецтва у сприянні морально-інтелектуальному вдосконаленню людини, виявленню її природних схильностей.

! Афоризми Г. Сковороди.

• Ніхто не може вбити в собі зло, коли не втямить спершу, що таке те зло, а що добро. А не взнавши сього у себе, як можна взнати і вигнати його в інших.

• Хіба може говорити про біле той, котрому невідоме, що таке чорне?

• Чи може людина, сліпа у себе вдома, стати зрячою на базарі?

• Не за обличчя судіть, а за серце.

• Копи не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимуся ніколи ні в чому не шкодити.