Українська література 100 тем

ЛЕСЯ УКРАЇНКА - ДОЧКА ПРОМЕТЕЯ. CONTRA SPEM SPERO - ЛІТЕРАТУРА кін. XIX ст. - 30-х рр. XX ст.

67. ЛЕСЯ УКРАЇНКА — „ДОЧКА ПРОМЕТЕЯ”. „CONTRA SPEM SPERO!”

Леся Українка (справжнє ім'я — Лариса Петрівна Косач-Квітка, 25 лютого 1871 р., Новоград-Волинський — 1 серпня 1913 р., Сурамі, Грузія) — письменниця (епос, лірика, драма, публіцистика), перекладач, фольклористка (220 народних мелодій записано з її голосу), громадський і культурний діяч.

Творчий доробок Лесі Українки:

• поезія: збірки „На крилах пісень”, „Думи і мрії”, „Відгуки”, поеми „Давня казка”, „Одно слово” тощо;

• проза: (оповідання із сільського життя) „Така її доля”, „Святий вечір”, „Весняні співи”; казки „Три перлини” та ін., повісті „Жаль”, „Приязнь”, передсмертна повість (не завершена) „Екбаль Ганем” тощо;

! Використовуючи теми й образи світової літератури, Леся Українка розвинула новий жанр — драматичну поему.

• драматургія: „Блакитна троянда” (перша драма); „Одержима”, „Кассандра”, „Бояриня” (драматичні поеми); драма „Камінний господар”, драма-феєрія „Лісова пісня”.

! Першим зверненням до проблем національної історії стала у творчості лесі Українки поемаБояриня” (1910). Твір присвячено драматичним подіям історії України. Оскільки епосі соціалізму була ворожа згадка про національну своєрідність, і вона розцінювалась як крамольна та усіляко каралася, то поему почали досліджувати і говорити про неї не відразу.

Після кількох років міжусобної боротьби встановився „мир” і Степан пропонує Оксані поїхати в Україну, бо: „Вже ж тепера на Вкраїні утихомирилось”. її відповідь дає оцінку ситуації якнайповніше: „...Як ти кажеш? / Утихомирилось? Зломилась воля; / се мир по-твоєму — ота Руїна?”.

Мотиви творчості: патріотизм, рідний край, боротьба, місце і роль поета, віра у майбуття народу, природа і людина, розуміння ролі жінки і її доблесті' воля, конфлікт високого і буденного, життя селянина тощо.

• „Contra Spem Spero!” (в перекладі — „Без надії сподіваюсь”, 1890 р., написаний 3-етогіним анапестом, з чоловічою римою і перехресним римуванням) — вірш, у якому поетка роздумує над негараздами, які чигають звідусіль, сподіваючись на краще. Вірш належить до філософської (особистої) лірики.

Ідея вірша — плекання надії на те, що чорну життєву смугу змінить біла.

√ Автор виступає ліричним героєм.

Художні засоби:

• епітети: „хмари осінні”, „весна золота”, „молодії літа”, „думи сумні”, „вбогім сумнім перелозі”, „барвисті квітки”, „сльози гіркі”, „кора льодовая”, „кора міцна”, „весела весна”, „гора крута крем'яная”, „камінь важкий”, „вага страшна”, „пісня весела”, „довга нічка”, „зірка провідна”;

• метафори: „владарка темних ночей”, „літа проминуть”;

• гіпербола: „вага страшна”, підняття важкого на гору;

• звертання, спонукання: „гетьте, думи, ви хмари осінні!”; „геть, думи сумні!”;

• риторичне запитання: „Чи то так у жалю, в голосінні проминуть молодії літа?”;

• наявність антитез (протиставлень), міфологеми (образ Сізіфової праці: „Я на гору круту крем'яную буду камінь важкий підіймать”).