Всі публікації щодо:
Коцюбинський Михайло

Українська література ХІХ століття

(розгорнені конспекти лекцій)

Імпресіоністична проза Михайла Коцюбинського

*** Імпресіонізм (від фр. impression - враження) - напрям у мистецтві, який основним завданням вважав ушляхетнене, витончене відтворення особистісних вражень та спостережень, мінливих миттєвих відчуттів та переживань. Сформувався у Франції в другій половині XIX ст. насамперед у малярстві (назва пішла від картинки К. Моне «Імпресія. Схід сонця», 1873). Його представники -художники К. Моне, Е. Моне, О. Ренуар, Е. Дега та ін. - основним завданням вважали найприродніше зобразити зовнішній світ, витончено передати свої миттєві враження, настрої. Імпресіонізм на межі XIX - XX ст. став вагомим компонентом європейського письменства. Але у літературі імпресіонізм не знаходив такого програмового характеру, як у малярстві, не мав свого окремого угруповання, наближався то до натуралізму (у прозі), то до символізму (в поезії). Його представники змальовували світ таким, яким він видавався в процесі перцепції. Ставилося за мету передати те, яким видався світ у даний момент через призму суб'єктивного сприйняття. Це зумовило функціональні та компзиційні зміни опису: опис став епізодичним, фрагментарним, суб'єктивним. Імпресіоністичні тенденції викликали також зміни в характері оповіді епічних жанрів: вона певною мірою ліризувалася, що спричинило піднесення ролі й розширення функції внутрішнього монологу. У французькій прозі імпресіонізм представляють брати Гонкури, А. Доде, Гі де Мопассан, в австрійській С. Цвейг, А. Шніцлер, у польскій - С. Віткевич, С. Жеромський та ін. Елементи імпресіонізму (зокрема, характерне для нього пленерне бачення, реалізоване найчастіше через метафору, що виконує настроєву функцію) зустрічаємо у творах українських письменників, наприклад, у М. Коцюбинського: «На камені», «По-людському», «Тіні забутих предків», “Intermezzo”, «Цвіт яблуні» та ін. Тут естетична функція кольорів, світлотіней, звукових барв і тонів, передача різних внутрішніх почуттєвих станів автора домінують над іншими художніми засадами. Імпресіоністичні тенденції спостерігаємо у творчості письменників 20-30-х XX ст. - Г. Михайличенка («Блакитний роман», М. Хвильового («Сині етюди»), Мирослава Ірчана («Карпатська ніч») та ін. У ліриці імпресіоністичні тенденції найвиразніше виявилися у французького поета П. Верлена, але без таких модифікацій, як у епічному жанрі. Великого значення надавалося звуковому настроєвому оформленню, музичності вірша. В українській поезії імпресіонізм позначена творча практика П. Тичини, В. Чумака та ін. Характерними у цьому плані є символістсько-імпресіоністичне змалювання ранку М. Иогансеном.

У драматичній творчості імпресіонізм виявляється в розслабленні фабульної структури, розбиванні сценічної дії на значущі елементи, використанні незакінчених фраз, думок, створенні невловного настрою, а також у високому ступені поетизації драми. Подібно до лірики імпресіонізм найчастіше поєднується в драмі з символізмом, що простежується у творчості М. Метерлінка, О. Уальда, С. Виспянського. В українській драматургії імпресіонізм виявляється меншою мірою, проте його елементи притаманні символістській п'єсі С. Черкасенка «Казка старого млина», п'єсі «Бенкет» М. Рильського та ін.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.