Відповіді на питання Державного екзамену з української літератури - 2021

Мала проза В. Стефаника: проблематика, персонажі, художня своєрідність

Всі публікації щодо:
Стефаник Василь

Творчість В.Стефаника талановитого українського письменника – реаліста, неперевершеного майстра стислої соціально-психологічної новели – припадає на кінець ХІХ та першу третину ХХ століття. Західна Україна в той час була гноблена то цісарською Австро-Угорщиною, пізніше Стефаників край став ареною кривавих боїв першої світової війни, згодом Західну Україну прихопила буржуазно-шляхетська Польща і боярська Румунія. Василь Стефаник написав не так уже й багато – його художні твори, вміщаються в трьох томах. І все ж ім’я письменника стоїть поряд з іменами найвидатніших новелістів світу. Стефаникові новели вражають своєю виключною правдивістю, справжньою оригінальністю і художньою досконалістю. Вже спочатку, як тільки з’явилися перші реалістичні новели письменника, вони захопили і схвилювали читачів.

У 1896 і 1897 роках Стефаник написав чимало прозових мініатюр, за якими потім закріпилася назва поезія у прозі». Молодий письменник багато думав над тим, якою мусить бути його «бесіда» (творчість). Ці роздуми відбулися у творі «Амбіції (Самому собі)». Заперечуючи погляди модерністів, на художню творчість як «чисту красу», не пов’язану з життям, Стефаник висловлю бажання: «Ти будь у мене тверда, як небо – осіннє уночі. Будь чиста, як плуг, що оре. Будь мамою, що нічков темнов дикт хитає та тихонько-тихонько приспівує до сну... Шепчи до людей, як ярочок до берега свого. Грими, як грім, що найбільшого дуба коле і палить. Плач, як ті «міліони плачуть, що тінею ходять по світі...»4

Близькі до поезії у прозі твори «Моє слово» і «Дорога». Основа «Мого слова» – автобіографічна, але твір обтяжний незвичними художніми засадами – ускладненими і надуманими метафорами.

Починаючи з 1899 року, одна за одною виходять збірки новел: «Синя книжечка» (1899), «Камінний хрест» (1900), «Дорога» (1901). Стефаник став «Знаменитістю на своїй батьківщині» (Леся Українка), «любимим письменником, красою нашої анемічної літератури, щасливою базою» (Михайло Коцюбинський). Василь Стефаник став на Україні творцем дуже стислої соціально-психологічної новели. Цій новелі були властиві:

  • виключний локанізм;
  • прихований, але глибокий ліризм і драматизм;
  • зосередження уваги не на описі зовнішніх виявів життя, а на відтворення складних душевних трагедій селян, породжених соціальними, сімейно-побутовими іншими причинами.

В. Стефаник будує свої новели переважно на одній гострій драматичній події, що особливо чітко виявляє характер людини, її складне внутрішнє життя, Автор не вдавався до докладного опису етнографії, сільських звичаїв і обрядів, хоч вони на Покутті були мальовничі, не давав широких пейзажних картин. У його творах мало «зовнішніх» подій, нема докладних, зображених у часовій послідовності життєвих історій персонажів, деталізованих портретів. Авторські описи зведені до мінімуму й нагадують ремарки в драмі. Говорять і роздумують персонажі, «самосильно» виявляючи себе. Тому на першому плані – діалоги й монологи, що відзначаються великою майстерністю. Драматизмом, що виявлявся в глибокому відтворенні складних душевних переживань, а також зовнішньою будовою новели Стефаника часом нагадують маленькі драми або драматичні «сценки».

Одним з найхарактерніших зразків української соціально-психологічної новели є «Новина». Тема твору – вбивство батьком своєї дитини – була взята Стефаником з самого життя. У сусідньому селі сталася жахлива подія: селянин- вдівець, не маючи змоги доглянути, прогодувати двох малолітніх дочок, вчинив жахливий злочин, утопивши у річці Прут меншу з них. Страшна новина облетіла всю місцевість. Василь Стефаник побував у селі, розмовляв із старшою дочкою, яка вмовила батька не вбивати її. В результаті цього з’явилась новела, в якій автор звернув головну увагу на психологічному вмотивуванні дій Гриця Летючого. Ніхто йому не допомагав у біді, не цікавився його життям, що було нестерпним, минало у голоді й холоді. Художні деталі несуть у творі емоційне навантаження: Гриць кинув дітям кусень хліба, «вони, як щенята коло голої кістки, коло того хліба заходилися». Діти худі, тільки очі живі, важкі, «як олово». «Мерці» – думка пронизала єство Гриця. Його аж холодним потом обсипало, на груди ніби хтось поклав важкий камінь. І саме ця деталь – той важкий камінь – стає визначальною в характеристиці селянина. На площі в дві сторінки розкрито людську трагедію, яка хвилювала й хвилюватиме всіх, хто ознайомиться з новелою.

Простежимо за тематикою новел:

1. Новели про рекрутчину. «Виводили з села» і «Стратився».

2. Тема еміграції із західноукраїнських земель за океан.

3.Тема зубожіння широких мас селянства відображена Василем Стефаником у новелах «З міста йдучи», «Підпис», «Осінь», «Май», «Сон», «Давнина».

4. Твори про дітей «Кленові листки». «Похорон», «Лан», «Новина», «Катруся».

Основні риси стилю Стефаника – психологізм, драматизм зображуваних подій, злободенність порушуваних тем, глибокий, сповнений болю й туги, душевний стан персонажів.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.