Відповіді на питання Державного екзамену з української літератури - 2024

Інтелектуально-психологічна проза В. Підмогильного. «Місто» як урбаністичний роман

Всі публікації щодо:
Підмогильний Валер’ян

Це письменник-психолог, філософ, аналітик. Підмогильний один із перших підняв і проблему голоду, показав причини цієї трагедії («Проблема хліба», «Собака», «Син»), всебічно розкрив тяжкі роки боротьби українського народу з найрізноманітнішими ворогами за свою незалежність, державність («Третя революція» тощо). Герої оповідань і повістей В. Підмогильного — живі люди, заглиблені в життя, мислячі, в постійних пошуках відповідей на злободенні питання життя

Підмогильний один із перших підняв і проблему голоду, показав причини цієї трагедії ("Проблема хліба", "Собака", "Син"), всебічно розкрив тяжкі роки боротьби українського народу з найрізноманітнішими ворогами (власними і зайдами) за свою незалежність, державність ("Остап Шаптала", "Третя революція" тощо).

«Місто» — перший урбаністичний роман 1927 р. в українській літературі, з новими героями, проблематикою та манерою оповіді. Роман психологічний

Головний герой - Степан Радченко, приїхав до Києва, щоб вступити до університету. він планує повернутись після навчання до свого села і «привезти туди нове життя». Роман починається реченням: «Здавалось, далі пливти нема куди».Спочатку він почуває себе в місті безвартісним. його дратує одяг та поведінка жінок, метушня. Потроху місто починає йому подобатись. герой змінює свій одяг, своє оточення і своє ім’я (на Стефан). Він «зрікається минулого швидше, ніж воно стає минулим». Література стає найкращим способом заробітку та асимілювання з міщанами. Він стає масовістом. За рік перебування у Києві Степан став відомим письменником, обійняв престижну посаду. Але Радченко відчуває самотність, часто у спогадах по­вертається в минуле, хоча розуміє, що вороття немає.

Автор подає героя й через любовні пригоди. Степан спочатку зустрічається з односельчанкою Надійкою, далі – з міщанкою Мусінькою, потім – з міською дівчиною Зоською, а наприкінці роману знайомиться з балериною Ритою. Жінки - це певні етапи розвитку Степана. Вони — «талісман його успіху, по суті його жертва». Надійка – це уособлення його зв’язку з селом; Мусінька – пошук опори у великому місті; Зоська допомагає адаптуватися у місті; Рита – усвідомлення досягнутого, могутності, перемоги.

В «Місті» присутнє нехтування моральними засадами та людськими прагненнями і емоціями («Щастя-недуга душевної короткозорості» ). Герой Підмогильного відверто кепкує з усіх високих почуттів («Золотий вік кохання минув»). Герої Підмогильного страждають від роздвоєності між душею (розумом, інтелектуальною сферою) і тілом, статевим потягом.

Обов’язок і відповідальність це нові слова в лексиконі Степана Радченка. Вони приводять з собою думки про право на жорстокість. Степан змінює думку про критика Світозарова, який був божеством, а після того,як не прочитав його твір, став слимаком, якого Степан міг вдарити і тягти по підлозі його випещене тіло. Це роман про вину, якої не можна уникнути, бо вона – закон життя; про кару, яку так само несе життя; і про нагороду, що приносить солодкість у гіркоту життя і робить людину людиною.

Закінчується роман на тому, як він почуває себе переможцем і частиною скореного урбаністичного світу. Радченко дивиться на місто, яке покірно лежить внизу «хвилястими брилами скель». Урбаністична проблематика, порушує філософські питання буття, аналізується психіка героїв, а конфлікт розгортається між людьми з різними світоглядами. Фінал роману «Місто» відкритий, адже Степан пише повість про людей.