Відповіді на питання Державного екзамену з української літератури - 2024

Поезія В. Симоненка: прижиттєві збірки, основні мотиви, образи

Всі публікації щодо:
Симоненко Василь

Василь Симоненко у своїй поезії звертається до всіх тем, які споконвіку хвилювали митців і складали основу будь-якої поетичної творчості, серед них любов до Батьківщини та рідної природи, віра в духовну силу свого народу, філософські роздуми над призначенням людини на землі, оспівування глибокого й пристрасного кохання. Хоч Симоненко жив і працював у Черкасах, проте разом з Ліною Костенко, А. Горською, І. Драчем, М. Вінграновським, В. Стусом, Є. Сверстюком, він став душею Клубу творчої молоді – ініціативної групи, метою якої було об'єднати духовні й фізичні зусилля молодого покоління для розбудови оновленої України. Уже в ті роки набули великої популярності самвидавні поезії Симоненка, що поклали початок українському рухові опору 1960-70-х pp. За життя поета вийшла друком лише одна збірка«Тиша і грім» (поезії «Піч», «Баба Онися», «Жорна», «Мій родовід», «Перший», «Дід умер», «Варвари», цикл з дев’яти віршів – «Тиша і грім»). Ця збірка – виклад студентської юності та перших років самостійного трудового життя поета. Основний мотив – світлий юнацький смуток від неподіленого романтичного кохання.

Основні мовити інших творів: сатира на радянський лад («Некролог кукурудзяному качанові», «Злодій», «Суд», «Балада про зайшлого чоловіка»), зображення важкого життя радянських людей, особливо селянстваДума про щастя», «Одинока матір»), викриття жорстокостей радянської деспотіїБрама», «Гранітні обеліски, як медузи …») тощо. Окремий значний цикл становлять твори, в яких поет висловлює любов до своєї Батьківщини («Задивляюсь у твої зіниці», «Є тисячі доріг», «Український лев», «Лебеді материнства», «Україні» та ін.). По смерті Симоненка видано з його спадщини казку «Подорож у країну Навпаки», збірку поезій «Земне тяжіння», вибір із творчості «Поезії» та збірку новел «Вино з троянд».

Один з найвідоміших віршів В. Симоненка «Лебеді материнства» автор присвятив своєму сину Лесеві. За формою це, власне, колискова пісня, але незважаючи на назву, це пісня люблячого батька. За змістом, духовним наповненням – це заповіт поета всьому українському народу: «Можна все на світі вибирати, сину. Вибрати не можна тільки Батьківщину». Друга частина цієї поезії, покладена на музику, стала відомою піснею і лунає як гімн синівської любові до рідної землі.

Роздуми про життя, про людську сутність звучать у віршах «Ти знаєш, що ти людина» і «Я». За словами автора, кожна людина – неповторна особистість, яка повинна мати право на свободу, на визначення своєї людської гідності. Василь Симоненко багато розмірковує над призначенням людини, над її місією в цьому житті, над сенсом життя. Розмірковуючи, поет доходить висновку, що одним із головних призначень людини є самозречення в ім'я добра, розквіту країни, добробуту родини та близьких.

Глибокий зміст вклав митець у вірш «Де зараз ви, кати мого народу?». Ця поезія поєднує не тільки любов до народу з вірою у його майбутнє, у незнищенність сили народного духу: «Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!» У цих простих, на перший погляд, рядках, відображено глибоку істину. Нація, сформована протягом сторіч на власних традиціях і віруваннях, оповита народними піснями й обрядами, насправді є незнищенною. Багато в чому наш народ залишився цілком вірним своїм традиціям та історії, своєму менталітету та віруванням саме завдяки діяльності видатних діячів літератури, культури, мистецтв, серед яких був і Василь Симоненко.