Відповіді на питання Державного екзамену з української літератури - 2024

Граматична основа простого речення. Типи підметів, способи їх вираження. Типи присудків, способи їх вираження. Другорядні члени речення

Всі публікації щодо:
Мовознавство

Основним формально-синтаксичним типом простого речення є двоскладні речення, структурну основу яких становлять два головні члени — підмет і присудок. Диференційні ознаки простого речення найповніше виявляють саме в двоскладному реченні. В односкладних реченнях наявний один головний член, не диференційований на підмет і присудок.

Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення перебувають в опозитивних відношеннях: підмет виділяється через протиставлення присудкові, присудок — через протиставлення підметові. За відсутності такого протиставлення виділяють недиференційований головний член речення, що не е ні підметом, ні присудком, а виступає головним членом односкладного речення.

Сучасні українські мовознавці І. Вихованець, А. Загнітко, Н. Іваницька виділяють формальні і семантичні (кваліфікаційні) ознаки підмета:

входження до структурної схеми речення як її головного члена;

позначення носія предикативної ознаки;

у типових випадках співвідносність із темою при актуальному членуванні речення;

співвідносність із суб’єктною позицією семантико-синтаксичної структури речення;

вираження відмінковою формою — називним відмінком іменника;

перебування у двобічному (предикативному) зв’язку з присудком;

поєднання з присудком способом (формою) предикативного зв’язку — координацією;

типова позиція перед присудком.

Підмети є простими і складеними.

Простий підмет.вираж.:

Одним словом–іменн/ займенн. Н.в. / Кл.в.(ти ніколи мене не бачив)

Субстантиновані слова у знач іменн.:

Прикметникові, числівники ( кохана спить. / одна летить, друга спиня..)

Незмінні частини мови / змінні частини мови у незмінній формі ( гучне «ура» підхопило орлюка. / працювати - ось його покликання..)

Лексикалізована сполука слів (описова/фразеологічна) або речення – в синім небі чумацький шлях показує дорогу.; І що я без землі?- вертілося в його голові.

Складений підмет вираж. Словосполученням:

1. Кількісна номінація. Числівник чи його еквівалент у н.в. ( вираж семантику числа, міри, ваги, сукупності, фази) + іменник у р.в.: Вже стояли декілька возів зерном

2. Значення вибірковості. Займенник або числівник в Н.в., прийменник з+ імен. р.в. множ.: Ніхто з людей не дивувався

3. Значення сумісності.

Ім у Н.в + прийм. З + ім вОр.в. - ми з батьком годували качок.

Може також виражатися сполукою з і (я і батько = я з батьком)

4. Метафоричні словосполучення

Гол. Слово в Н.в. + залежне у Р.в.Мене обдала хвиля радості

5 Невизначеність.

неознач. Займ в Н.в. + прикм. Слово. Щось давнє споглядало наш подив.

6. Приблизна кількість предметів.

прийменник до, близько,з,по, понад,…+числіниково-ім конструкція. В нашій групі навчається понад 30 чоловік.

7. незалежний інфінітив (бути, стати,здаваьися, залишатися, зоставатися) + іменна частина. -Бути лікарем – це ж така велика відповідатльність.

Диференційними формальними та семантичними ознаками присудка є:

входження в структурну схему речення як головного члена;

модально-часова характеристика носія предикативної ознаки;

співвідношення з ремою в типових випадках при актуальному членуванні речення;

співвідношення з предикатом у семантико-синтаксичній структурі речення;

вираження дієслівною формою;

перебування у двобічному (предикативному) зв’язку з підметом;

поєднання з підметом способом предикативного зв’язку — координацією;

типова позиція після підмета.

У сучасному українському мовознавстві присудки виокремлюють з огляду на морфологічну природу присудкової форми і способу вираження модально-часових значень. За морфологічними параметрами присудки поділяють на дієслівні та іменні, за вираженням модально-часових значень — на прості, складені та подвійні (складні) присудки.

Простий присудок.

Спеціалізовані форми: форми присудка (типові) = узгоджені


синтаксичний індикатив- теп / мин / майб часи


синтаксичні Ірреальні способи (умовний /конюнктив. Наказовий/імператив).


Неспеціалізовані форми: = неузгоджені


-  Відмінювані форми дієслів відносного вживання ( непрямого, у знач інших часів, способів) – то збоку ускубне, то спереду поцупить. (Майб у знач мин)


-  Дієслівні лексикалізовані сполуки. (Є образним чи описовим, вторинним засобом її вираження) – розмова припадає мені до смаку.


-  Прості ускладнені форми. за допомогою: лексичного повтору (приплинь-приплинь); однокореневим дієсловом (ходити-походжати); спільнокореневим інфінітивом при заперечному дієслові (бити вони вас не битимуть); синонімічним дієсловом (дивитися-поглядати); орудним тавтологічним (валом валять парубки в хату); частками типу і,як, як не,ну, ніби, наче, мов, собі, так і, аж (сонце ніби залягло..); дієсловами – взяти, знати,давати –що перетворилися на частки (давай попливемо..)


-  фразеологізмами, напр.: Вадим пік раків, соромився.


-  інфінітивом, який є еквівалентом особового; Я їй розказувати, а вона сміятись Складений присудок.


(Основн. Компонент, характеризує підтип присудка , ЛЗ) призвязковий компон. + звязка ( допоміжний комп, ГЗ).

Дівчина була студенткою або могла почати вчитися.

Складений двочленний присудок.:

1. Дієслівний:вираж. Активну ознаку -Дію субєкта.

Напівабстрактна фазова / модальна Звязка +субєктний інфінітив.

Хотів би й я отак згоріти.. мав намір викрасти поламаний віз. Я хочу працювати.

2. Іменний:вираж. Пасивну ознаку - Якість, властивість, стан., а повнознач звязка –пасивну і активну.

Дієслівна абстрактна (бути, становити), напівабстрактна (залишатися,зробитися), повнозначна звязка + іменна призвязкова частина ( Н.в. / О.в.іменника, числівника,прикметникових слів або цілісні сполуки): Яробітник.. ніч видалася тиха..; я самотній стою.; хазяйка працювала статистом..; марина пішла одна.

3. Прислівниковий:

Дієсл звязка бути,стати (ГЗ, часово-способова хар підмета) + призвязк прислівниковий компонент ( ЛЗ присудка).

Це можуть бути предикативні прислівники або означальні / обставинні.

Йти було тяжко. Важко бути самотнім. Полон – гірше ніж смерть. Так утішно дивитися. Це було жахливо. Все готово.

Складений тричленний присудок.

1. Іменний.

Дієслівна звязка в часі і способі (ГЗ) + дієслівна звязка в інфінітиві (напів- /абстрактні бути,стати,являти собою, залишвтися, зробитися, становити) + іменний призвязковий компонент (ЛЗ, імен.,прикметн.,числівник).

Хочу стати вчителем; починай бути відвертою; хочеш залишитися добрим.

2. Дієслівний.

Дієслівна звязка в часі і способі (ГЗ) + дієслівна звязка в інфінітиві (фазова) + інфінітивний призвязковий компонент (ЛЗ).

Мусив перестати курити, можете продовжувати говорити; хочеш спробувати грати.

3. Змішаний.

Дієслівна звязка бути в часі і способі (ГЗ) + прикметникове слово з модальною семантикою (можливості, необхідності, обовязковості, згоди..–здатний,згодний,ладний,радий, повинен,спроможний,схильний, змушений,зобовязаний, покликаний) + інфінітивний призвязковий компонент.

Був радий бачити;зобовязані виконати; не спроможна прочитати;ладні були провалитися.

Другим компонентом може бути приймен-іменникові сполука у змозі, не в змозі, не в силі.

..соловя були не в силі зрозуміть.

Складені чотиричленні присудкові структури.

Вона, Малуша, повинна була бути саме такою.Що ж, я ладна була б бути останньою…

Другорядні члени речення– повнозначні лексичні компоненти речення, синтаксично залежні від головних членів речення (підмета і присудка) чи головного члена односкладного речення. Поділ членів речення на головні та другорядні переважно збігається з їх обов’язковістю/факультативністю. Якщо головні члени речення завжди є обов’язковими, то другорядні — переважно факультативні.

Традиційно виділяють три класи другорядних членів: додатки, означення, обставини. При цьому враховують передусім семантичні (значеннєві) ознаки, що по-різному взаємодіють з формальними. Так, виокремлення прямих і непрямих додатків, узгоджених і неузгоджених означень ґрунтується на формальних показниках;диференціація обставин здійснюється за значеннєвимипараметрами.