Відповіді на питання Державного екзамену з української літератури - 2026
Граматична основа простого речення. Типи підметів, способи їх вираження. Типи присудків, способи їх вираження. Другорядні члени речення
Всі публікації щодо:
Мовознавство
Основним формально-синтаксичним типом простого речення є двоскладні речення, структурну основу яких становлять два головні члени — підмет і присудок. Диференційні ознаки простого речення найповніше виявляють саме в двоскладному реченні. В односкладних реченнях наявний один головний член, не диференційований на підмет і присудок.
Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення перебувають в опозитивних відношеннях: підмет виділяється через протиставлення присудкові, присудок — через протиставлення підметові. За відсутності такого протиставлення виділяють недиференційований головний член речення, що не е ні підметом, ні присудком, а виступає головним членом односкладного речення.
Сучасні українські мовознавці І. Вихованець, А. Загнітко, Н. Іваницька виділяють формальні і семантичні (кваліфікаційні) ознаки підмета:
входження до структурної схеми речення як її головного члена;
позначення носія предикативної ознаки;
у типових випадках співвідносність із темою при актуальному членуванні речення;
співвідносність із суб’єктною позицією семантико-синтаксичної структури речення;
вираження відмінковою формою — називним відмінком іменника;
перебування у двобічному (предикативному) зв’язку з присудком;
поєднання з присудком способом (формою) предикативного зв’язку — координацією;
типова позиція перед присудком.
Підмети є простими і складеними.
Простий підмет.вираж.:
Одним словом–іменн/ займенн. Н.в. / Кл.в.(ти ніколи мене не бачив)
Субстантиновані слова у знач іменн.:
Прикметникові, числівники ( кохана спить. / одна летить, друга спиня..)
Незмінні частини мови / змінні частини мови у незмінній формі ( гучне «ура» підхопило орлюка. / працювати - ось його покликання..)
Лексикалізована сполука слів (описова/фразеологічна) або речення – в синім небі чумацький шлях показує дорогу.; І що я без землі?- вертілося в його голові.
Складений підмет вираж. Словосполученням:
1. Кількісна номінація. Числівник чи його еквівалент у н.в. ( вираж семантику числа, міри, ваги, сукупності, фази) + іменник у р.в.: Вже стояли декілька возів зерном
2. Значення вибірковості. Займенник або числівник в Н.в., прийменник з+ імен. р.в. множ.: Ніхто з людей не дивувався
3. Значення сумісності.
Ім у Н.в + прийм. З + ім вОр.в. - ми з батьком годували качок.
Може також виражатися сполукою з і (я і батько = я з батьком)
4. Метафоричні словосполучення
Гол. Слово в Н.в. + залежне у Р.в.Мене обдала хвиля радості
5 Невизначеність.
неознач. Займ в Н.в. + прикм. Слово. Щось давнє споглядало наш подив.
6. Приблизна кількість предметів.
прийменник до, близько,з,по, понад,…+числіниково-ім конструкція. В нашій групі навчається понад 30 чоловік.
7. незалежний інфінітив (бути, стати,здаваьися, залишатися, зоставатися) + іменна частина. -Бути лікарем – це ж така велика відповідатльність.
Диференційними формальними та семантичними ознаками присудка є:
входження в структурну схему речення як головного члена;
модально-часова характеристика носія предикативної ознаки;
співвідношення з ремою в типових випадках при актуальному членуванні речення;
співвідношення з предикатом у семантико-синтаксичній структурі речення;
вираження дієслівною формою;
перебування у двобічному (предикативному) зв’язку з підметом;
поєднання з підметом способом предикативного зв’язку — координацією;
типова позиція після підмета.
У сучасному українському мовознавстві присудки виокремлюють з огляду на морфологічну природу присудкової форми і способу вираження модально-часових значень. За морфологічними параметрами присудки поділяють на дієслівні та іменні, за вираженням модально-часових значень — на прості, складені та подвійні (складні) присудки.
Простий присудок.
Спеціалізовані форми: форми присудка (типові) = узгоджені
синтаксичний індикатив- теп / мин / майб часи
синтаксичні Ірреальні способи (умовний /конюнктив. Наказовий/імператив).
Неспеціалізовані форми: = неузгоджені
- Відмінювані форми дієслів відносного вживання ( непрямого, у знач інших часів, способів) – то збоку ускубне, то спереду поцупить. (Майб у знач мин)
- Дієслівні лексикалізовані сполуки. (Є образним чи описовим, вторинним засобом її вираження) – розмова припадає мені до смаку.
- Прості ускладнені форми. за допомогою: лексичного повтору (приплинь-приплинь); однокореневим дієсловом (ходити-походжати); спільнокореневим інфінітивом при заперечному дієслові (бити вони вас не битимуть); синонімічним дієсловом (дивитися-поглядати); орудним тавтологічним (валом валять парубки в хату); частками типу і,як, як не,ну, ніби, наче, мов, собі, так і, аж (сонце ніби залягло..); дієсловами – взяти, знати,давати –що перетворилися на частки (давай попливемо..)
- фразеологізмами, напр.: Вадим пік раків, соромився.
- інфінітивом, який є еквівалентом особового; Я їй розказувати, а вона сміятись Складений присудок.
(Основн. Компонент, характеризує підтип присудка , ЛЗ) призвязковий компон. + звязка ( допоміжний комп, ГЗ).
Дівчина була студенткою або могла почати вчитися.
Складений двочленний присудок.:
1. Дієслівний:вираж. Активну ознаку -Дію субєкта.
Напівабстрактна фазова / модальна Звязка +субєктний інфінітив.
Хотів би й я отак згоріти.. мав намір викрасти поламаний віз. Я хочу працювати.
2. Іменний:вираж. Пасивну ознаку - Якість, властивість, стан., а повнознач звязка –пасивну і активну.
Дієслівна абстрактна (бути, становити), напівабстрактна (залишатися,зробитися), повнозначна звязка + іменна призвязкова частина ( Н.в. / О.в.іменника, числівника,прикметникових слів або цілісні сполуки): Я – робітник.. ніч видалася тиха..; я самотній стою.; хазяйка працювала статистом..; марина пішла одна.
3. Прислівниковий:
Дієсл звязка бути,стати (ГЗ, часово-способова хар підмета) + призвязк прислівниковий компонент ( ЛЗ присудка).
Це можуть бути предикативні прислівники або означальні / обставинні.
Йти було тяжко. Важко бути самотнім. Полон – гірше ніж смерть. Так утішно дивитися. Це було жахливо. Все готово.
Складений тричленний присудок.
1. Іменний.
Дієслівна звязка в часі і способі (ГЗ) + дієслівна звязка в інфінітиві (напів- /абстрактні бути,стати,являти собою, залишвтися, зробитися, становити) + іменний призвязковий компонент (ЛЗ, імен.,прикметн.,числівник).
Хочу стати вчителем; починай бути відвертою; хочеш залишитися добрим.
2. Дієслівний.
Дієслівна звязка в часі і способі (ГЗ) + дієслівна звязка в інфінітиві (фазова) + інфінітивний призвязковий компонент (ЛЗ).
Мусив перестати курити, можете продовжувати говорити; хочеш спробувати грати.
3. Змішаний.
Дієслівна звязка бути в часі і способі (ГЗ) + прикметникове слово з модальною семантикою (можливості, необхідності, обовязковості, згоди..–здатний,згодний,ладний,радий, повинен,спроможний,схильний, змушений,зобовязаний, покликаний) + інфінітивний призвязковий компонент.
Був радий бачити;зобовязані виконати; не спроможна прочитати;ладні були провалитися.
Другим компонентом може бути приймен-іменникові сполука у змозі, не в змозі, не в силі.
..соловя були не в силі зрозуміть.
Складені чотиричленні присудкові структури.
Вона, Малуша, повинна була бути саме такою.Що ж, я ладна була б бути останньою…
Другорядні члени речення– повнозначні лексичні компоненти речення, синтаксично залежні від головних членів речення (підмета і присудка) чи головного члена односкладного речення. Поділ членів речення на головні та другорядні переважно збігається з їх обов’язковістю/факультативністю. Якщо головні члени речення завжди є обов’язковими, то другорядні — переважно факультативні.
Традиційно виділяють три класи другорядних членів: додатки, означення, обставини. При цьому враховують передусім семантичні (значеннєві) ознаки, що по-різному взаємодіють з формальними. Так, виокремлення прямих і непрямих додатків, узгоджених і неузгоджених означень ґрунтується на формальних показниках;диференціація обставин здійснюється за значеннєвимипараметрами.