Відповіді на питання Державного екзамену з української літератури - 2024

Теорія односкладних речень у сучасному синтаксисі. Типи односкладних речень. Неповні речення

Всі публікації щодо:
Мовознавство

Односкладні речення становлять окремі структури в системі укр. синтаксису, протиставляються двоскладним, мають один головний член, який не прийнято ототожнювати ні з підметом, ні з присудком. Головний член одн речення – граматично незалежний, формально самодостатнім, тоді як у двоскладному підмет і присудок співвідносні один з одним, формують предикативний центр. Представники логіко-грам напряму в лінгвістиці - М. Греч, Ф. Буслаєв, О. Пєшковський – невтілення котрогось із компонентів трактують як неповноту. Тому розмежування односкл і двоск можливе лише на рівні формально-граматичної структури, з власне-семантичного боку всі речення двоскладні. Теорію одн речень вперше системно виклав О. Шахматов, запропонував їхню типологію, впровадивши термін «головний член одн речення». Головний член формально можна ототожнити або з підметом, або з присудком, такий присудок відрізняється від присудка двоскладного, бо викликає уявлення і про предикат, і про суб’єкт одночасно. . В окремих односкладних реченнях підмет легко відтворити (Прийду завтра), в інших – він не відтворюється, хоча змістові особливості також можна відтворити двоскладною структурою (Сьогодні мені якось не думається → Сьогодні я якось не можу думати). Найбільше дискусій із приводу означено, неозначено, узагальнено особових речень, які вчені залишають поза межами односкладних речень. Як двоскладні оз, неон, узагальнено особові розглядають Ю. Шерех, І. Вихованець, Н. Шведова.

За морфологічним вираженням головного члена речення О. Пєшковський виділяє дієслівні безособові, дієслівні незначено-особові, номінативні та інфінітивні речення. Українські мовознавці поступово запроваджували свою термінологію. О. Синявський виділив безпідметові речення, речення з відносною безпідметовістю (неозначено-особові та узагальнено-особові), безприсудкові речення (називні); Л. Булаховський— безособові і відносно-безособові речення, називні. В академічному синтаксисі української мови використано усталену в сучасному східнослов’янському мовознавстві класифікацію односкладних речень, за якою виділяють односкладні означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні та номінативні речення.

Непоширені речення — речення, в яких наявні лише головні члени. У двоскладних непоширених реченнях наявні підмет і присудок, в односкладних — головний член речення. Поширені речення — речення, в яких, крім головних, наявні другорядні члени(додатки, означення, обставини).

Мовознавці виділяють різну кількість. Щодо типів, то враховують, крім граматичних показників, і лексичні.

    Особові: означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові.

І Дієслівні мова йде про дію, діяч або виконавець якої не вербалізований (словесно не виражений

    Неособові: безособові, інфінітивні.

ІІ Іменні: номінативні, ґенітивні, вокативні.

Односкладні означено-особові речення — речення, головний член яких виражений дієсловом дійсного способу першої або другої особи однини чи множини теперішнього або майбутнього часу, також наказового способу і вказує особовим закінченням на означену особу. Нічого не хочу знати про твої особисті справи. Такі речення Пєшковський і Булаховський вважали неповними. І. Вихованець відносить до двоскладних. На формально-грам рівні – односкладні, предикативність виражається одним компонентом – головним членом речення. На першому плані не особа, а дія чи стан: Летим. Дивлюся, аж світає. Є цілком самостійні

Односкладні неозначено-особові речення — речення, головний член яких виражений дієсловом третьої особи множини теперішнього чи майбутнього часу або ж формою множини минулого часу і називає дію, здійснювану неозначеними особами.А з яким звичаєм народним проводжають тут хлопців до військкомату!

Односкладні узагальнено-особові речення — речення, головний член яких виражений дієсловом другої особи теперішнього чи майбутнього часу (рідше — іншими особовими формами) і вказує на узагальнену особу.Стоїш високо – не будь гордим, стоїш низько – не гнися.

Односкладні безособові речення — речення, головний член яких називає дію чи стан, незалежні від активного діяча. Тим часом розвиднілося, світало.

Односкладні інфінітивні речення – речення, головний член яких виражений синтаксично незалежним інфінітивом. Поблизу чути гомін, а людей не видно.

Номінативні речення – головний член в яких виражений іменником у називному відмінку.

Ґенітивні. Головний член виражений формою Р.в., передає не лише значення наявності, буттєвості, а й вказує на кількість: А кавунів! Вперше виділив О. Шахматов, в українському мовознавстві І. Слинько. Багато мовознавців не виділяють (оцінюють як неповні речення з неназваним головним членом, порівн.: А кавунів! / А кавунів вродило цього літа!). Стверджувальні / заперечні: Ані крихти.

Вокативні. Порівн.: Петре, іди сюди! / Петре! Іди сюди.

Неповне речення — речення, в якому одна з ланок його будови не вимовляється, однак фіксується свідомістю. наприклад: Кінець вертає в початок, як відчай – в надію . поділяються на кілька видів: власне-неповні та еліптичні. Власне-неповні у свою чергу поділяються на контекстуальні, ситуативні, парцельовані й обірвані.

Котекстуальні неповні - це речення, в яких пропущений член (члени) визначається з контексту, переважно з попереднього речення. Найчастіше це речення з неназваним підметом (Вона одразу підвелася. Підвелася [вона], може, аж надто квапливо); або присудок :Я [кинувся] вдвері, авона [подалася] за мною в сад; другорядні члени: Подавай заяву. Садовенко вже подав.

У структурах ситуативних неповних речень пропущений член (головний чи другорядний) не вживається з огляду на ситуацію мовлення, з якої він зрозумілий. Наприклад, у процесі спілкування двох чи більше осіб часто не називаються зрозумілі для мовців речі, наприклад: Потримай (портфель); Покажи (книгу);

Парцеляція – це мовленнєве членування єдиного системного цілого, внаслідок чого утворюються неповні речення, пор.: Ось і вечір. Вітрястий, погрозливий.

Незакінчені/обірвані речення — структури, в яких не виражені ознаки внутрішньої структурної організації і комунікативно-інформативної завершеності. вся інформація компенсується попередніми реченнями – контекстом.

Еліптичні речення - це структури, в яких неназваний член не визначається з контексту та обстановки мовлення, а зумовлюється структурою та семантикою самого речення. Найчастіше пропущеним є присудок двоскладного чи головний член односкладного речення, який установлюється лише приблизно. вони семантично повні, а структурно - неповні. Вище трохи — млин.