Відповіді на питання Державного екзамену з української літератури - 2024

Історія форм минулого часу дієслова

Всі публікації щодо:
Мовознавство

У сучасному мовознавстві існує проста синтетична форма минулого часу, що твориться за допомогою суф. -л-, -в- та аналітична форма (знав був). В історії минулого часу дієслова були відомі 4 форми. Зміни.розвиток видової категорії зумовив руйнування системи минулого часу: замість 4х встан. одна загальна форма.

Аорист —форма мин. часу, яка виражала єдину, не розчленовану моментальну або тривалу дію, цілком віднесену в минуле. мав 2а види: простий і сигматичний (суф. -х-). Простий (быхъ) вийшов з ужитку до появи писаних пам’яток. сигматичний → суф. -х- + основа інф. на голосний, –о- + -х- якщо на приг. (несохъ). В 14 ст. зник.

Імперфект—форма мин. часу, виражала дію в минулому, тривалу і необмежену в часі, а також дію повторювану. в спільнослов’янській утвор.→ основа інф. + суф. -ѣах, -ах-. (несѣахъ, писахъ) У давньоруській були стягнені (голосн. осн. ↔ суф. ) форми.

Сформування протиставлення видів префіксами привело до послаблення аориста й імперфекта. Імперфект вийшов з ужитку в давньоруській мові (кін. XII — поч. XIII ст.). залишків імперфекта немає. В давньоруській (XII—XIII ст.) імперфект і аорист об’єд.в корелятивну пару, як недоконаний (імперфект)/ доконаний (аорист). Зник. імперфекта →занепад аориста (XIV—XV ст.). Сліди його є у частці умовного способу би.

Перфект — форма мин. часу, яка означала наявний стан, що виник в результаті минулої дії, наслідки якої тривають, зберігаються в теперішньому часі, в момент повідомлення про неї. Це →активний нечленний дієприкметник мин. часу на -лъ, -ло, -ла + быти(ѥсмь) в особ. ф-ах теп. часу (писалъ ѥсмь). Дієприкметник →реальне значення дієслова, а быти виражало особу і відношення дії до моменту повідомлення про неї. перфект став простою формою дієприкм., з фун. дієслівної форми, втратив допоміжне дієслово.На місці особових форм быти виникла одна—є (єсть). Сучасні дієслова минулого часу змінюються за родами і числами і не мають особових закінчень, вони походять з колишніх дієприкметників, які не мали категорії особи.

Плюсквамперфект -форма мин. часу, що виражала минулу дію, яка відбувалася раніш іншої минулої дії. Це →активний нечленний дієприкметник мин. часу на -лъ, -ло, -ла + бити (бяхъ) в особ. ф-ах імперфекта (писалъ бѩхъ). Плюсквамперфект у давньоруській мав дві форми: плюсквамперфект 1 (писалъ бѩхъ)., яку замінив (з XIII ст.) плюсквамперфект 2 (писалъ былъ ѥсмь), що мав быти в перфекті, яке втратило особові форми як і в перфекті (писалъ былъ). Багато нових форм є в укр. пам’ятках XVI—XVII ст.

В СУМ форми давноминулого часу є продовженням давньоруської форми плюсквамперфекта (ходив був). група невідмінюваних акт. нечленних дієпр. мин. часу з суфіксом -л- типу нєслъ,зналъ виступали як компонент складених дієслівних форм (перфекта, плюсквамперфекта, умовного способу, майбутнього часу). У СУМ вони є у вигляді форм минулого часу та умовного способу.