Відповіді на питання Державного екзамену з української літератури - 2024

Науковий стиль староукраїнської літературної мови XVI-XVII ст

Всі публікації щодо:
Мовознавство
Давня українська література

Виникнення наукового стилю це кінець ХVІ – першу половину ХVІІ століття. це пов’язано із появою видань, які почали формувати і виділяти цей стиль серед інших. На цей час припадає літературна і наукова діяльність Іоанна Екзарха, М. Смотрицького, К. Саковича, П. Могили, І. Дамаскина. Наук. стиль зародився переважно на основі перекладних творів: наук.-природничих («Фізіолога», «Шестоднева» Іоанна Екзарха, «Християнської топографії» Козьми Індикоплевста чи Індикоплова) та історичних (хронік Іоанна Малали, Георгія Амартола, Георгія Синкела).

У ХІV–ХV ст. науковий стиль поповнили логіко-філософські трактати, фізико-математичні, астрономічні твори. У ХVІ ст. у науковому стилі посилився живорозмовний струмінь - в історичній літературі, у жанрах передмови післямови, посвяти тощо. З кінця ХVІ ст. розвивалася лінгвістична література, зокрема граматики, тлумачні і перекладні словники. Збірники, що містять статті з граматики, відомі в Україні ще з 15 — 16 ст. Наприклад серед лінгвістичної літератури:

1596 у Вільно вид. «Грамматіка словенска...» Лаврентія Зизанія, у якій помітний вплив укр. мови (аби, нехай, маємо, мовимо і под.).. Учений зробив першу спробу кодифікації церковнослов’янської мови.

Велике значення мала видана 1619 у м. Єв’ї праця «Грамматіки славєнскиѧ правилноє Сvнтаґма» (ѧ юс малий) Мелетія Смотрицького; багато десятиліть вона служила осн. посібником вивчення церковнослов’ян.. М.Смотрицький перший в історії вітчизняного мовознавства створив повний курс граматики в її тодішніх основних частинах: Орθоґрафїа, єтvмологїа, Сvнтаξїс, Просодїа.

Переважно на живій розм. основі функціонував наук.-практ. жанр (лікарські і госп. порадники, календарі, травники, місяцеслови і т. д.). Мовні особливості наук. стилю випливали з потреби забезпечити логічність, доказовість, точність, об’єктивність викладу. Найвиразніші мовні риси — наявність абстр. лексики, термінів, перевага іменників, ускладнений синтаксис. Існував переважно в рукопис. формі.

У XVI–XVII ст. в Острозькій академії, Львівському братстві, Києво-Могилянській академії, Києво-Печерській лаврі та в інших навчальних закладах, братствах, монастирях України видавалися наукові книги – монографії, трактати, лексикони, прогностики, послання, бесіди. У Києво-Могилянській академії, наприклад, було розроблено теорію онтології терміна, виділено властивості наукових номінацій, закладено передумови дихотомії „слово-термін».