Відповіді на питання Державного екзамену з української літератури - 2024

Говори української мови: класифікація, походження, загальна характеристика

Всі публікації щодо:
Мовознавство

Північне наріччя охоплює територію Чернігівської обл., північні райони Сумської, Київської, Житомирської, Рівненської та Волинської обл., ряд південних районів Білорусії. Поліське наріччя протиставляється південним наріччям рядом особливостей. З фонетичних особливостей найяскравішими є вимова дифтонгів вузьких голосних /e/, /o/, як от у словах: діед, ліес, сіено, вуол, куонь, піеч, шуостка чи дeд, лeс, сeно, вoл, кoнь, пeчка, шoстка). У ненаголошеній позиції їм відповідають звичайні голосні /е/, /і/ та /о/, що також є особливістю цих говорів. До характерних особливостей поліських говорів належить також наявність тільки твердого приголосного /ц/, а також дзвінких приголосних у кінці слів і в позиції перед глухими приголосними (дуб, город, мороз, сторож). мовознавці поділяють їх на три основні групи: західнополіські, середньополіські, східно - поліські.

Південно-західне наріччя об’єднує старожитні говори. Складною була історія людності південно-західного регіону України від доби Київської Русі до середини 20 століття. Насамперед наявність тривалих у часі адміністративних меж, розчленування території наріччя між різними державами, що супроводжувалося у певних зонах південно-західного наріччя відмінними інтенсивними впливами інших мов, зумовила значну діалектичну диференціацію цього наріччя. У ньому виділяють три групи діалектів: волинсько-подільську, що об’єднує волинський говір і подільський говір, що поширені на території історичних Волині і Поділля; галицько-буковинську, що об’єднує наддністрянський говір, покутсько-буковинський говір (надпрутський), гуцульський говір (східнокарпатський), надсянський говір, що поширені на територіях історичних Галичини і Буковини; карпатську, що об’єднує бойківський говір (північнокарпатський, або північнопідкарпатський), закарпатський говір (середньозакарпатський, підкарпатський, південнокарпатський), лемківський говір (західнокарпатський).

Південно-східне наріччя охоплює Середню Наддніпрянщину, Слобожанщину, Степову Україну та Донбас. Значними масивами представлене за межами України: на Кубані, в Краснодарському і Ставропольському краях, в Курській, Бєлгородській, Воронезькій областях, в Західному Сибіру й на Далекому Сході, в Казахстані й Киргизстані. Включає в себе три діалекти: 1) середньо-наддніпрянський, що становить основне ядро (в південних районах Київської, в Черкаській, Полтавській областях, в південно-західних районах Сумської області); 2) слобожанський (південні райони Сумської області, в Харківській області, північних районах Луганської області, а також у прилеглих областях Російської Федерації); 3) степовий (Одеська, Миколаївська області, крім північно-західних районів, Кіровоградська область (крім західних районів), Дніпропетровська, Херсонська, Запорізька, Донецька області, південні райони Харківської і Луганської областей). Південно-східне наріччя новоутворене. Лише середньо-наддніпрянський належить до говорів давньої формації, а два інші — пізнішого утворення. Середньо-наддніпрянський говір має виразну північну діалектну основу. Слобожанський і степовий виникли як наслідок переселення людей протягом 16-18 сторіч, південно-східне наріччя остаточно сформувалося у 19-20 століттях. Воно побутує на території з найчисельнішим порівняно з двома іншими наріччями українського населенням, а його говори значно однорідніші, ніж говори північного і південно-західного наріч.