Відповіді на питання Державного екзамену з української літератури - 2025

Києво-Печерський патерик як витвір книжників Києво-Печерського монастиря

Всі публікації щодо:
Давня українська література

Києво-Печерський патерик — збірка оповідань про ченців Києво-Печерського монастиря, заснованого в середині XI ст. Патерик складено в XIII столітті на основі листування єпископа Володимиро-Суздальського Симона (помер 1226) і ченця Печерського монастиря Полікарпа. Полікарп хотів за допомогою київської княгині Верхуслави та її брата (Юрія Всеволодовича) стати єпископом. У «Патерик» включено лист Симона, у якому він докорив Полікарпа за честолюбство і навів у приклад перших ченців Києво-Печерського монастиря, про яких розповів у дев'ятьох докладених до послання «словах». Незабаром Полікарп у своєму посланні печерському архімандритові Акіндіну погоджується записати усні розповіді Симона про перших печерських подвижників. Вони й були приєднані до записів Симона Полікарп. Усього ним записано 11 оповідань про перших ченців.

Також до Найдавнішої редакції Патерика XIII ст., за припущенням О.О. Шахматова, увійшли «Слово про створення церкви Печерської», написане Симоном між 1222—1226 роками, і «Слово про перших чорноризців печерських» — 4 оповідання патерикового типу про перших ченців.

В Патерику «Словом про створення церкви Печерської» Симона представлена початкова історія монастиря. Джерелами були незбережене «Житіє Антонія», у меншому ступені «Житіє Теодосія» Нестора, «Літописець Ростовський», на який він посилається в посланні до Полікарпа.

«Слово» складають п'ять оповідань, які свідчать про те, що побудова Успенського храму було чудом Божим: 1) про Шимона, князя варязького, 2) про майстрів церковних з Греції, 3) про грецьких писаря церковних, 4) про мирськими Івана і Сергія і чуді перед іконою Богоматері, 5) про святої трапези, або про освячення церкви.

Загальна ідея оповідань - прославлення Києво-Печерського монастиря як російської релігійної святині, що перебуває під благодатним заступництвом пресвятої Богородиці. Це - Містичний, історіософської аспект змісту оповідань. Їх політичний аспект - образне утвердження міжнародного значення обителі та Київської Русі в цілому як нового духовного центру, куди спрямовуються кращі сили християнської Європи: воїни, зодчі, живописці.

У патерику всі персонажі – представники аскетичного подвижництва: пістники євстратій і пімен, безкорисливий лікар Агапіт, затворники. Всі твори обєднані однією ідеєю – апологією чернечого подвижництва.

Одна з головних діючих осіб — варяг Шимон, що ніби-то прийшов на Русь при Ярославі Мудрому. Привезені ним вінець і золотий пояс із розп'яттям, зробленого за наказом його батька Африкана, стають святинями Успенського собору, а пояс є ще і мірою довжини при закладенні храму. Друга тема «Слова» — наступність між культом Влахернської Божої матері, пов'язаній з Печерським монастирем, і культом Владимирської Богоматері. Із шаром найдавніших монастирських переказів пов'язане оповідання Полікарпа про Варязьку печеру. З цих переказів Полікарп почерпнув і легенду про заховані там скарби, через які були убиті близько 1095 року ченці Федір і Василь.

Наприкінці XIV — початку XV ст. виникли дві нові редакції — Арсеніївська і Феодосіївська. Арсеніївська - це епістолярна частина, деякі «слова» та «Житіє Феодосія Печерського», «Похвалу Теодосію», «Сказання про початок Печерського монастиря» з Повісті временних літ. Феодосіївська редакція доповнила основний текст «словом» про охрещення княгині Ольги і князя Володимира, учительними «словами», житіями руських і візантійських святих.

У 1460—1462 роках крилошанин Печерського монастиря Касіян створює дві нові редакції Патерика. За другою Касіяновською редакцією Патерик був виданий Д.І.Абрамовичем. У XVII ст. у Києво-Печерському монастирі створюються нові редакції: Друкована 1635 року Сильвестра Косова, Йосипа Тризни (1647—1656), 2-а Друкована редакція 1661 року та інші.

***

Володимирський єпископ більше орієнтувався на книжкові зразки, у Полікарпа сильніша фольклорна основа. Його тексти відрізняються чіткою сюжетною побудовою і цікавістю. Полікарп уважніший до людської особистості. Особливе місце в Полікарпа займають оповідання про викриття ченцями князівських неправд і про допомогу несправедливо скривдженим.