Українська література запитання і відповіді

Чому збірку М. Зерова „Камена” вважають зразком елітарної лірики?

Микола Зеров

1924 року вийшла в світ книга видатного українського поета М. Зерова „Камена”, яка містила 19 оригінальних віршів та численні переклади з І. Буніна, французького поета Жозе Марії де Ередіа, римських класиків Вергілія, Горація, Тібулла, Овідія, Марціала. Проте і власні твори поета щедро рясніли образами міфологічними та біблійними, історичними паралелями, своєрідною лексикою. І навіть назви багатьох віршів М. Зерова вимагають від читача певної ерудиції або ж, принаймні, уважності та зосередженості, щоб ознайомитися не лише з самим текстом вірша, а й примітками до нього. У найновішому двотомному виданні творів М. Зерова в примітках використано частину авторського коментаря, як, наприклад, до сонета „Хірон”: „Хірон — найзнаменитіший з кентаврів, фантастичного племені півлюдей, півконей, яким грецька уява заселила підгір'я Тессалії в героїчну добу. Педагог (вихователь багатьох героїв) і ворожбит, музика й лікар,— Хірон, єдиний з кентаврів, переміг змисловатість і звірячу хіть свого племені...” Звертаючись до цього античного образу, поет висловлює думку про необхідність перемоги культури над сліпою стихією.

Глибока ерудиція автора „Камени” (М. Зеров був фахівцем з класичної філології, тобто знавцем грецької і латинської мов та літератур) виявилася у його ліриці оригінально, вільно, розкуто навіть у таких традиційних формах, як сонет, олександрійський вірш. Він так сформулював своє творче кредо:

Класична пластика і контур строгий

І логіки залізна течія —

Оце твоя, поезіє, дорога

. Леконт де Ліль, Жозе Ередіа,

Парнаських зір незахідне сузір'я

Зведуть тебе на справжні верхогір'я.

М. Зеров орієнтується на вершинні взірці античності та поезію французьких парнасців, представниками якої були Жозе Марія де Ередіа та Леконт де Ліль. Їхня творчість була близька поетові зверненням до об'єктивного світу, відтвореного через призму культурних ремінісценцій, а також багатством мови і ритму. За уявленнями стародавніх греків, на горі Парнас, цьому святилищі поезії, мешкали Аполлон та музи, покровительки мистецтв. Отож, переносне значення слова „Парнас” — світ високої поезії. У М. Зерова знаходимо і цей образ:

Тепера інший час. виходь з нори,

Шукай стежок — од Лисої гори

На верховини і шпилі Парнасу.

У наведених рядках метафорично виражена неокласична естетична позиція поета: необхідність засвоєння найвищих літературних здобутків людства як передумова справжнього розквіту мистецтва; розуміння непроминущого значення уроків класики у зростанні майстерності митця; бажання бачити рідне письменство у колі світових літератур. Така позиція була вкрай актуальна. Адже в той час в українському мистецтві слова почали з'являтися твори-агітки. твори-плакати на злобу дня, далекі від художньої довершеності змісту й форми. А Микола Зеров захоплювався взірцями високими, був „прихильником мистецтва рівноваги”. Шукаючи теми й мотиви в античності, він іронічно зауважував: „Я знаю: ми тугі бібліофаги, і мудрість наша — шафа книжкова”. Проте ота мудрість, перевірена століттями, часто підказувала поету паралелі, аналогії з тією буремною і складною епохою, в яку він жив. М. Зеров творив власний художній світ, власну історію душі, протиставляючи їх сірості, провінційності, нігілізму в ставленні до кращих традицій минулого, його вершин, які оберігають музи — покровительки мистецтва. То ж не випадково збірка М. Зерова має назву „Камена”. У давньоримській міфології так називали музу, яка кликала поета у високості поезії.