Українська література запитання і відповіді

Чи позначилася на творчому доробку В. Підмогильного його перекладацька діяльність?

Валер'ян Пiдмогильний

В. Підмогильний відомий не тільки як письменник-прозаїк, автор кількох збірок оповідань, романів „Місто” і „Невеличка драма”, а й блискучий перекладач з французької творі и Вольтера, Д. Дідро, В. Гюго, О. Бальзака, А. Доде. Гі де Мопассана, П. Меріме, А. Франса. Безперечно, знання кращих здобутків європейського письменства не могло не вплинути на формування літературно-естетичних уподобань прозаїка, його творчого кредо, стилю, поетики творів. Митець цілком оригінальний, глибоко закорінений у національну традицію, представлену іменами В. Стефаника, М. Коцюбинського, В. Підмогильний у центрі художнього дослідження життя поставив люди” ну, її душу — багатовимірну, складну, неоднозначну. Критик — сучасник письменника досить влучно охарактеризував цю рису творчого обдарування В. Підмогильного, стверджуючи, що він цікавиться не людством, а людиною. У цьому виявилась орієнтація українського письменника на західноєвропейську літературу з її підходом до змалювання людини у найпотаємніших порухах душі, найнепримітніших її нюансах, у широкій гамі кольорів — від нейтральних, білих до чорно-білих, а то й чорних. Герої В. Підмогильного і в буденному житті, і в екстремальних ситуаціях завжди залишаються людьми — і сильними, і слабкими водночас. Це й Грицько Васюренко (оповідання „Проблема хліба”), і Степан Радченко, Марта Висоцька (романи „Місто”, „Невеличка драма”). Вони живуть у конкретних обставинах, часто досить жорстоких (громадянська війна, голод, неп), і письменник так змальовує ці реалії, що вони ще яскравіше висвітлюють глибини людської душі.

Деякі літературознавці знаходять у творчості В. Підмогильного певні збіги й паралелі з зарубіжною літературою. Так, герой „Міста” нагадує мопассанівського Любого Друга, час написання „Повісті без назви” збігається а перекладом роману французького письменника А. Монро, деякі риси поетики українського прозаїка творчо запозичені з художньої скарбниці його західноєвропейських попередників: протокольність і сухість у відтворенні часово-просторових координат зображуваного, прагнення бути літописцем — від О. Бальзака; особлива зацікавленість молодіжними питаннями — від Гі де Мопассана; іронічність, розуміння людських слабкостей — від А. Франса; постулат про неможливість людського щастя на чиємусь горі — від Ф. Достоєвського та А. Чехова. Крім того, обізнаність В. Підмогильного з філософськими трактатами Спінози, І. Канта, Ф. Ніцше, 3. Фрейда не могла не позначитися на його творчості. Але найважливішим є те, що, з одного боку, національна, а з іншого — європейська традиція зумовили появу феномена В. Підмогильного, його оригінальної інтелектуальної прози, заплідненої кращими здобутками психологічного реалізму та імпресіонізму.