Чому конфлікт п'єси М. Куліша „Мина Мазайло” називають „філологічним”?

Українська література запитання і відповіді

Чому конфлікт п'єси М. Куліша „Мина Мазайло” називають „філологічним”?


Микола Куліш
Чому конфлікт п'єси М. Куліша „Мина Мазайло” називають „філологічним”?

Уже з перших реплік героїв комедії М. Куліша „Мина Мазайло” читачеві (чи глядачеві) зрозумілі зав'язка твору, його конфлікт: Мина Мазайло хоче змінити прізвище і шукає собі вчительку, яка б навчила його правильно говорити „по-руському”, а син Мокій, навпаки, мріє доповнити прізвище словом Квач. Оскільки дія в п'єсі відбувається у 20-х роках, то всі її герої причетні до процесу українізації, що відбувався в той час. Через ставлення до цього факту суспільного життя розкриваються їхні характери, погляди, духовний світ.

Сюжет твору насичений розмовами на філологічні теми, здебільшого мовні. Приміром, з діалогу двох подруг, Улі та Рини, дізнаємося, що Мокій колись порівняв гарні очі подруги сестри з двома вечірніми озерцями в степу. Проте Уля, відзначаючи поетичність такого виразу, мріє про шлюб з людиною, яка щоліта возила б її відпочивати до Криму: „А там не два озерця — море! Два моря! Чорне й Каспійське!” Перед нами — дві життєві позиції, поезія і проза життя. Це перші експозиційні штрихи до стосунків Мокія та Улі, які й надалі розвиватимуться під знаком „укрмови”. Молодий Мазайло переконує дівчину, що, оскільки у неї і прізвище українське, й індекси, тобто антропологічні дані, українські, й „очі, рот, стан — все чисто українське”, їй конче необхідно оволодіти рідною мовою. І наполегливий хлопець домагається свого. Міщаночка Уля, яка, соромлячись прізвища Розсоха, називає себе Розсохиною, стає ревним оборонцем української мови (варто зазначити обігрування прізвищ як вдалий комедійний засіб драматурга): „Уля:

— І знаєш, „дружина” — це краще, як „жінка” або „супруга”, бо „жінка” — то означає „рождающая”, „супруга” ж по- вкраїнському — „пара волів”, а „дружина”... Ось послухай: рекомендую — моя дружина, або: моя ти дружинонько”.

Сюжетна лінія Мокій — Уля багата подібними міркуваннями: про тридцять синонімів до слова „говорити” як незаперечний доказ багатства української мови; про перше побачення (адже діалог між молодими вівся теж на філологічну тему); про розшукану Улею етнографічну працю Чубинського. Але своєї гостроти й виразності „філологічний” конфлікт досягає у стосунках Мокія і батька. Під час „диспуту” до них приєднуються тьотя Мотя, дядько Тарас, комсомольці, і кожен з них має свою власну позицію щодо українізації чи русифікації. Незважаючи на різноманітність думок, перед нами постає узагальнений образ обивателя в його безглуздій войовничості, нікчемності та поверховості. Забуваються національне коріння, національні традиції, зраджуються рідна мова, культура. Натомість з'являються теорії про всесвітню трудову комуну, в якій прізвища замінять номери: „наприклад: товариш нумер 35—51” або ж „поміж вільних безкласових людей поведуться зовсім інші, нові прізвища”. Так мислить і живе радянська людина. Драматург засобами шаржу та гротеску висміює новітніх „міщан у дворянстві”. І не останню роль у цьому відіграють діалоги на філологічні теми, наприклад, розучування російського вірша „Сінокос” Миною Мазайлом та вчителькою „правільних проі зношеній” Бароновою-Козино й українського „Під горою над криницею” Мокієм та Улею. М. Куліш у комедії „Мина Мазайло” щедро використовує засіб паралельної дії, оцінки, часто з філологічним підтекстом. Так, тьотя Мотя обурена, що на будівлі вокзалу написано українською „Харків”: „...навіщо ви нам іспортілі город?”. А дядько Тарас висловлює протилежну думку, що відповідає його поглядам на суспільні явища: „Тільки й слави, що на вокзалі „Харків” написано, її спитаєшся по-нашому, всяке на тебе очі дере... Всяке тобі штокає, какає,— приступу немає”. По-різному оцінюють герої твору й українізацію. Для Мини Мазайла — це „спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця і не давати мені ходу на вищі посади”; для дядька Тараса — спосіб спочатку виявити, а потім знищити усіх українців; для тьоті Моті з Курська — тимчасове явище. Так через різне ставлення й оцінку „українізації по-більшовицькому” виявляється сутність кожного з персонажів п'єси. Трагікомічність існування штучно створеної радянської людини яскраво виявляється, зокрема, і через „філологічний” конфлікт п'єси.




Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали доступні за ліцензією Creative Commons — «Attribution-NonCommercial»

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.