Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Історія української літератури: епоха Бароко (XVII-XVIII ст.) - Ігор Ісіченко 2011
Тридентський собор (1545-1563)
Духовність контрреформації
Суспільно-культурні виміри епохи бароко
Всі публікації щодо:
Давня українська література
Драматична історія скликання й проведення Тридентського собору, що його католицька Церква вважає за XIX Вселенський, пов’язана як із необхідністю відповісти на виклики Реформації, так і з політичними інтриґами довкола собору, що велися прихильниками німецького, французького й іспанського імператорських домів та римською курією. Собор проходив у три етапи: за папи Павла III (1545-1547), за папи Юлія III (1551-1552) і за папи Пія IV (1562-1563).
Тридентський собор став вихідною подією внутрішньої віднови Західної Церкви, що отримала назву Контрреформації. Він принципово заперечив протестантську ідею Церкви й виявив Церкву як об’єктивну, універсальну запоруку спасіння. Собор трактував спасіння як внутрішнє переображення, що досягається завдяки причастю людини, обдарованої власного волею, до освятної благодати Господньої.
Собор сформулював права й обов’язки священнослужителів, приписуючи єпископам і священикам мати постійну резиденцію у своїй дієцезії або парафії, в неділі й свята неухильно проповідувати, читати Євангеліє місцевими мовами, що сприяло активізації перекладів Святого Письма. Фундаментальне значення мала ухвала відкривати єпархіальні семінарії для формування майбутнього клиру. Було затверджено Тридентський символ віри, ухвалено декрет про євхаристію, що визначається як відкупительна жертва, та багато інших документів.
Лише на Тридентському соборі було остаточно затверджено канон Святого Письма, до якого включено 45 книг Старого Завіту (серед них т. зв. «девтероканонічні» книги) та 27 книг Нового Завіту. За латинським перекладом Святого Письма блаженного Єронима - «Вульгатою» - визнано статус автентичного джерела Божого Одкровення. Наслідком соборової праці стали новий римський Катехизис (1566), латинський служебник Міссал (1570) і латинський часослов Бревіарій (1568), індекс заборонених книг (1564).
Король Речі Посполитої Сигізмунд Авґуст прийняв ухвали Тридентського собору. На соборі в 1577 р. в Пьотркові було проголошено початок реформ у країні.
