Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Теорія літератури - Іван Безпечний 1984
Архаїзми
Поетична лексика і фразеологія
Поетична стилістика й її завдання
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Архаїзми (від гр. archaios — древній — застарілі слова і словосполучення в мові.
Серед архаїзмів розрізняють слова і вислови, які застаріли і не використовуються в сучасній мові тому, що їх заступили відповідні рівнобіжні слова — синоніми, як, наприклад: гряде — іде, длань — долоня, ланіти — щоки, брег — берег, пряне — скочить, десниця — права рука, повів — сказав, аки — як, перст — палець, чресла — поясниця, глагол — слово, мова. Серед архаїзмів є багато і старослов’янізмів (брег, ланіти та інші).
З другого боку, до архаїзмів відносять також слова, які синонімів не мають, тому що предмети і поняття, означувані цими словами, вже вийшли з ужитку і стали добром історії, наприклад: назви а) старовинних державних посад, різного роду заняттів (вирник, воєвода, підгашний, джура, золотар, писар, оратай та інші); б) старовинної зброї, амуніції, регалій (щит, булат, ратище, пістоль, корабели, меч та інші); в) старовинного одягу (сукні люстринові, плахти шовкові, контуш, сіряк, кобеняк, жупан, керея, червоні сап’янці та інші); г) старовинних монет (арабські цехіни, гішпанські реали, таляри, червінці, єфімки, золоті шеляги, Гульдени та інші); д) старовинних мір (три сорока соболів, двісті п’ядей, двадцять ліктів та інші); е) старовинного посуду (куманці, коновки, штофи, ведмедик, карафка та інші); є) старовинні назви народів, країн тощо (Річ Посполита, лях, Валахія, Понт, Каффа). Ці слова не зникають із словникового складу мови, але вони обмежені в своєму вживанні ділянкою історичних повістей, романів, нарисів і наукових досліджень з історії відповідних періодів. Такі слова звуться історизмами.
Головна стилістична функція і архаїзмів, і історизмів у художній літературі є відтворення реалістичного культурно-побутового колориту доби. Без них аж ніяк не можна обійтися в творах на історичну тематику. Проте мова таких художніх творів не може бути захаращена архаїзмами. Коли б герої історичних повістей і романів дійсно говорили мовою тієї доби, яку описує письменник, то читач не міг би її зрозуміти. Звичайно герої говорять сучасною літературною мовою, а вміле застосування автором архаїзмів створює відчуття доби. Значення історизмів здебільшого розкривається в контексті й не потребує спеціяльного пояснення. Тому кращі письменники, працюючи над творами на історичні теми, звертаються до архаїзмів, але, по-перше, обмежують їх кількість і, подруге, обирають такі архаїчні слова, щоб значення їх розкривалося у контексті. Ось зразки використання архаїзмів окремими письменниками:
Тут всякії були цехмістри,
І ратмани, і бургомістри,
Судді, підсудки, писарі;
Які по правді не судили
Та тільки грошики лупили
І одбирали хабарі.
(І. Котляревський, «Енеїда»)
Або:
«Щоб було де заховатися від негоди, Берега обладнав собі під горою землянку, обставив її лісою, обклав кураєм, обмазав глиною, на стінах розвішав козацьку зброю, в золотих обкладах — образи, а підлогу вислав килимками. Такі землянки, як печериці, були розкидані скрізь по запорозьких займищах і називалися бурдеями. В бурдеї не робили груби, не виводили димаря, а клали із дикого каменю мегет, на якому пекли хліб і ним же огрівали хату. Страву варили на кабиці».
(П. Панч, «Гомоніла Україна»)
Другу групу архаїзмів становлять елементи мови церковнослов’янської в сучасній українській літературній мові, що знаходять своє застосування у художніх творах, переважно поезії, де вони традиційно використовуються як випробуваний стилістичний спосіб, з одного боку, задля урочистості, піднесеності зображуваного, а з другого — задля створення комічного ефекту.
Слова, старіючи, змінюють своє стилістичне забарвлення; в зв’язку з тим, що вони починають рідше вживатися, вони створюють враження небуденності, а потрапивши у невідповідну мовну ситуацію, надають текстові рис комічності. Для створення позитивних характеристик часто вживаються такі церковнослов’янізми: достойний, жаждущий, житіє, благословенний, блаженний, злотоглавий, благотворний, святиня, зіниця, ковчег, лепта, посушний і багато інших.
Архаїчна лексика у вигляді церковнослов’янізмів та інших давніх словесних форм широко застосовується у поетичній творчості кращих наших письменників минулого і сучасності. Наприклад, для створення урочистості:
Все упованіє моє,
На тебе, мій пресвітлий раю,
На милосердіє твоє,
Все упованіє моє
На тебе, мати, возлагаю.
Святая сило всіх святих!
Пренепорочная, благая,
Молюся, плачу і ридаю:
Воззри, пречистая, на їх,
Отих окрадених, сліпих
Невільників.
(Т. Шевченко, «Марія»)
Благословенне все, як отчий дім,
Як лист омитий чистими сльозами,
Благословенна світла далина,
Що ні кінця не має, ані дна!
(М. Рильський, «Карпатські октави»)
В українській літературі одним із перших використав з гумористичною метою церковнослов’янську лексику, поєднавши її з канцеляризмами, ще І. Котляревський у «Наталці Полтавці» в мовній партії Возного: «От юних літ не знав я любові, не ощущал возженія в крові...» « ...Рци одно слово: «Люблю Вас, пане Возний«, і аз вишеупомянутий, виконаю присягу о вірнім і вічнім союзі з тобою».
У «Конотопській відьмі» Г. Квітка-Основ’яненко в уста Пістряка вкладає такі слова: «Не мог оного составить, бо шуйця (ліва рука) дрижала і тому я не возмог...»
Архаїчна лексика знаходила своє застосування також у творах І. Франка, П. Грабовського, Лесі Українки та інших класиків української художньої літератури.
