Теорія літератури - Іван Безпечний 1984
Кільце (анепіфора)
Поетична синтакса
Поетична стилістика й її завдання
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Кільце — це повторення того самого слова або словосполучення на початку й кінці речення, віршу, строфи або абзацу.
Найпростіша форма кільцевого повтору — це повтор одного слова, що починає і закінчує певну синтаксичну одиницю; роль цього слова переважно підкреслювальна. Наприклад:
Ні, не співать нам, доле, ні!
(Л. Глібов)
Або:
В Україну ідіть, діти!
В нашу Україну.
(Т. Шевченко, «Думи мої, думи мої»)
Кільце строфи — це повтор, що здійснюється повторенням одного, двох і кількох віршів на початку і в кінці строфи:
То літньої ночі було на Дніпрі...
Чудової теплої ночі!
Горіли брильянти в небеснім шатрі
І очі зоріли дівочі...
То літньої ночі було на Дніпрі...
(М. Вороний, «Дніпрові спогади»)
Поряд з точними повтореннями зустрічаються найрізноманітніші варіації віршових рядків, що обрамовують строфи:
...І чи слова твої сердечні
Будуть мені, як співи ранні,
Як вісті добрі і нежданні
І як утіхи безконечні?
Слова невинні і сердечні?...
А там і ніг: прийде холодна,
Без зір, без місяця, дрімуча,
Вітрами зимними ревуча,
Як звір, ненаситна, голодна —
Прийде ніг темна і холодна.
(Б. Лепкий, «Чи ти прийдеш...»)
Варіації кільцевих строф являють собою велику різноманітність, що їх тяжко описати і класифікувати. Повторні строфи можуть мати один або кілька спільних віршів, в однаковому або зворотному розташуванні, цілком однакові, змінені, збігаються тільки у римованих словах, або навіть в одних співзвуччях рим, нарешті, збігаються в основному тематичному змісті віршу, а в римах не збігаються тощо.