Теорія літератури - Іван Безпечний 1984

Системи віршування. Дольник
Поетична фоніка
Поетична стилістика й її завдання

Всі публікації щодо:
Теорія літератури

Дольник — це вірш, в основі якого лежить трискладовий розмір, що його окремі стопи в рядках можуть скорочуватися до двох, а то й одного складу. Отож, у дольнику трискладовий розмір у основі, але зі стягненими міжнаголосовими проміжками. На місці пропущених складів виникають паузи; ось чому дольники називають іще паузниками. Зміни щодо пропуску складів найчастіше бувають у віршах, написаних дактилем і анапестом. Наслідком цих змін виникають дактилохореїчні дольники і анапестоямбічні. А що в дольнику трискладові стопи перемішуються з двоскладовими зовсім нерегулярно, то створюється враження посіченого ритму, позбавленого плавности, через що емоційність віршу значно знижується. З цієї причини, мабуть, дольник у віршах М. Рильського вельми рідкісне явище.

Приклад дактило-хореїчного дольника:

Приклад анапесто-ямбічного дольника:

У наведених прикладах ми відчуваємо трискладову основу, проте почуваємо, що вона так змінилася, що ритм віршів має новий характер, порівнюючи до силабо-тоніки. Ось такий вірш, в якому рядок ніби поділяється на долі, співвідношення яких і визначає сумірність рядків, а рівноскладовість рядків значно послабилась у своїй ритмічній ролі, зветься дольником.

Отож, дольник — це тип віршу з пониженою ролею ненаголошених складів, свій ритм він будує головно на наголосах. Дольник становить собою перехідну форму від силабо-тонікидо тонічного віршу.