Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Теорія літератури - Іван Безпечний 1984
Думи
Епічний рід
Поетична стилістика й її завдання
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Думи — вид української народної творчості. Цим словом в українській народній мові XVI - XIX ст. називали більшу розміром народну епічну пісню, переважно історичну.
Коли і за яких обставин виникла дума — у теперішній час це тяжко сказати з цілковитою точністю. Проте є записи, які свідчать, що в XV ст. вона вже існувала. Одне тільки, що безперечно доведено, то це генетичний зв’язок думи з іншими видами народнопоетичної творчості, як похоронні голосіння, билини і псальми. Вона ніби об’єднує в собі елегійність голосіння, моралістичне повчання псальми та героїчність і патріотизм билини. Тому то думу треба вважати за творчу синтезу цих трьох видів народної поезії.
Думи неподільно зв’язані з історичною долею українського народу і в ній знаходять своє пояснення. Вони відбивають головним чином козацьке бойове життя України. В основі кожної думи лежить реальний історичний або побутовий факт.
Творцями дум були співці-кобзарі, що супроводжували козацтво в його походах і своїми співами надавали сміливості козакам у їхній боротьбі. Жорстока визвольна боротьба, численні походи козаків під Озів, Синоп, Кілію, Трапезунд, Царгород, тяжка турецька та татарська неволя, в яку попадали полонені козаки — всі ці події давали привід до поетичної творчості найталановитіших співців. Творцями і виконавцями дум були також талановиті недавні козаки-невільники, часто осліплені ворогом за спробу втечі з неволі, що під враженням баченого і пережитого, так само відтворювали картини героїчної боротьби, трагічної неволі, мук, страждань, туги за рідним краєм і славної смерти. Щоб скласти думу про героя Самійла Кішку, треба було або самому брати участь у подіях, зображених у ній, або одержати інформацію від учасника цих подій, що знав славний чин Кішки в таких тяжких обставинах, в яких перебували козаки: приковані до галери на морі — звільнилися, дякуючи Кішці.
Явище кобзар-воїн в Україні, певно, веде свої традиції ще з часів Київської Руси, де в походи князі виступали зі своїми співцями-боянами. Козацтво любило своїх кобзарів, які розносили про них славу по всій Україні і були одночасно зв’язковими між збройними силами і народом.
За своєю тематикою думи звичайно ділять на дві великі групи: думи про боротьбу козацтва з турками і татарами, і друга — про боротьбу з ляхами. До цих двох груп можна додати ще третю — думи чисто побутового змісту («Про вдову і трьох синів», «Про сестру й брата» та інші).
Думи першої групи, старшої, за перевагою в них мотивів, розподіляють на дві підгрупи: невільницькі думи або плачі і думи про активну боротьбу козаків. Невільницькі думи оспівують: попадання в неволю турецьку, тягар неволі і прокляття її, плач і туга козаків за батьківщиною, що з неволі уявляється у ніжних барвах («Ясні зорі, тихі води, край веселий, мир хрещений»), мрії про родину, про визволення з неволі і саму втечу з неї. Вони змальовують найтрагічніше становище козаків у неволі або передчуття неминучої смерти. Всі думи цієї підгрупи пронизані плачами, тужливими голосіннями козаків за волею. Вони глибоко ліричні і сумні. До таких дум належать: «Плач невольників на каторзі», «Плач невольника», «Втеча трьох братів з Азова», «Маруся Богуславка» та інші.
Думи про активну боротьбу козаків відрізняються від невільницьких тим, що в них козацтво змальовується у завзятій боротьбі з турками у пограничних боях, у походах і боях на Чорному морі, в активній боротьбі за визволення невільників. У них проголошується слава тим людям, лицарям, героям, хто різними способами пробує розривати кайдани неволі, активно протидіяти силі ворога. У цих думах виразно поставлено на перший план три найважливіші ідеї: ідея рідної землі, ідея волі, ідея єдності народу. До цієї підгрупи належать думи: «Про Самійла Кішку», «Про Івана Коновченка», «Про Федора Безрідного», «Про отамана Матяша Старого», «Про вдову Сірка Івана», «Про смерть козака» та інші.
Друга велика група дум, молодша, про боротьбу з ляхами, присвячена добі Богдана Хмельницького. Всі думи цієї групи так само поділяють на дві підгрупи: думи, що оспівують боротьбу українського народу з поляками, і думи на теми соціальні.
Більшість дум першої підгрупи оспівують Хмельниччину, починаючи з-перед 1648 р. і кінчаючи смертю великого гетьмана. Ці думи засновані на історичній основі і змальовують всенародний рух української нації проти найбільшого і найлютішого її ворога — ляхів та їх свавільного панування на Україні. У всіх ділянках життя відносини українців і ляхів були непримиренні до найглибших основ і удар цих двох сил був неминучий. Отож, концепція непримиренности двох народів, свідомість неминучої боротьби, ідея всенародного українського виступу, як цілої нації проти ляхів, і освітлюється у цій підгрупі дум про Хмельниччину. До цієї підгрупи належать такі думи: «Хмельницький і Барабані», «Перемога під Корсунем», «Похід на Молдавію», «Про Хмельницького Богдана смерть», «Про Юрася Хмельницького» та інші.
Думи на теми соціальні — змальовують соціальні моменти в суспільно-національному житті українського народу за доби Хмельницького або після неї. До цієї групи належать думи: «Про Ґанжу Андибера» і «Про поєдинок козака Голоти з татарами».
Якщо в першій, старшій, групі дум події не концентруються навколо одного якогось героя, то в думах другої, молодшої, групи відчувається тяжіння поставити в центрі епосу Богдана Хмельницького. Варто звернути увагу, що такий історичний факт, як угода Хмельницького з Москвою, не відбився ні в одній думі, ні в одній пісні.
Третя група дум — побутового змісту, в яких зображується побут народу, родинні і суспільні взаємини, морально-етичні закони, виникали рівнобіжно з іншими групами дум і мають однакову поетику. В них розкрито взаємини козака з дружиною, з усією родиною, ставлення народу до своїх оборонців. Наприклад: «Козацьке життя», «Прощання козака», «Сестра і брат», «Вітчим» та інші.
Відомо всього близько 50 сюжетів дум у більше, ніж 300 варіантах.
Дарма що між думами старшого і пізнішого складу є деякі різниці щодо способу художнього зображення, проте з формального боку вони мають спільні ознаки, що помітно вирізняють їх серед усіх інших видів народної творчості.
Передусім вкажімо на заспів («заплачка») — вступ. Заспівом — зерном, із якого розвивається ціле, кобзарі починають свою розповідь. Найулюбленіші заспіви:
Ой, у святую неділеньку та барзо рано-пораненьку...
Або:
Ой, на Чорному морі,
Ой, на камені біленькому,
Там сидить сокіл ясненький,
Жалібно квилить-проквиляє...
Далі йде розповідь про героїв, події з ліричними відступами, але сюжет, як правило, розвивається повільно («Про Самійла Кішку», «Про Івана Коновченка», «Про Олексія Поповича» та ін.), хоч деякі думи (соціально-побутові) мають сюжети з прискореним викладом. Сюжетні конструкції дум не завжди будуються за правилами симетрії і послідовності подій (зав’язка, кульмінація і т. д.), не раз вони асиметричні, але майже завжди починаються заспівом, а закінчуються приспівом. Один з найстаріших приспівів, що зберігся ще від запорозьких часів, такий:
і атаману — батькові кошовому,
Ой, уклонюся наперед Господу Богу
і всьому товариству кревному — сердешному
і всім головам слухающим,
і на многії літа — до кінця віку!
(«Плач невольників»)
Думи мають художні засоби типові для всієї поетики української народної творчости, одначе кобзарі скористувалися ними своєрідно і в різних розмірах. Так, ретардація, як поетичний стилістичний засіб: навмисне уповільнення розповіді, в думах зустрічається часто. Звичайно ретардація створюється введенням додаткових епізодів, а найчастіше її посилюють різного виду повторення. Наприклад:
«Ей, куме, каже: «Куме!
Нащо нам королівські листи читати?
Нащо нам козакам козацькі порядки давати?
Нащо нам за віру християнську достойно
праведно стояти?
Лучче нам з ляхами з мостивими панами,
хліб-сіль з упокоєм вічний час вживати!»
— Цей образ повторено 4 рази в думі «Про Хмельницького та Барабаша».
Часто бачимо у думах так звані негативні порівняння, що вказують на схожість яких-небудь явищ, таку схожість, що одно можна прийняти за друге, але зазначає, що це одно не є те саме, що друге, наприклад:
Ой да то ж то-то не сизі орли заклекотали, —
а то біднії невольники у тяжкій турецькій неволі
заплакали.
(«Невольничий плач»)
Таке порівняння невільників з дуже сильними птахами — орлами підкреслює їх фізичну силу, їх лицарську поставу, їх мужність у боротьбі і завдяки цьому дає їм високу героїчну оцінку.
Позитивні порівняння, що просто вказують на схожість, трапляються у думах далеко рідше:
Барабашу... із пліч голову, як галку, зняв.
(«Про Хмельницького та Барабаша»)
Коли українська державність і боротьба за неї занепала, а разом з цим занепав і творчий дух нації, спинилося й творення дум на нові ориґінальні теми. Ніякі дальші події наступних століть (XVIII - XIX - XX) не мали в собі такої сили, щоб знову розбудити кобзарську творчість.
Думи завжди мали великий вплив на розвиток художньої літератури, музики і образотворчого мистецтва. На честь творців і виконавців дум Т. Шевченко назвав першу збірку своїх поезій «Кобзарем». Ця сама назва стала потім другим ім’ям самого поета. Багато сюжетів і героїчних образів дум використано в літературі.
