ПАРОНОМАЗІЯ

Парономазія (грец. παρονομασία — біля і ονομάσω — називаю) — це стилі- стична фігура, утворена зіставленням слів, різних за значенням, але подібних за звучанням. Наприклад: „Раділи радієм, плутоново плодились, // А ми світили вами, аж посліпли... //їв судний день чорнобильський збудились...” (М. Влад).

Найчастіше парономазія використовується у віршових творах, з причини того, що вони більшою мірою, ніж проза, орієнтовані на звукову відчутність слова, на вияв звукової значущості художнього мовлення. У прозі парономазія найчастіше використовується для створення каламбурів, наприклад: „Як у вас тяглова сила, що-небудь тягає? — Тягає!.. Оце два дні у степ вивозила курей” (О. Ковінька, „Розмова по телефону”).

Досить часто і у віршових текстах парономазія виступає як засіб творення комічного враження. У зв'язку з цим О. Пономарів пише: „Стилістичні властивості парономічного зближення слів часто використовуються при створенні епіграм, пародій, шаржів. Для прикладу можна навести одну з пародій Юрія Івакіна, навіяну творами Івана Драча:

Біля персів вона тримала зоряного сина („Ніж у сонці")

Чистих персів торкатись не дасть („Балада про дівочі перса")

Та персів проклятих два рідні вулкани („Божевільна

балада")

Торка її холодні полум'яні перса („Калина")

Вітер перса мої пестить („Жінка і море")

Іван Драч „Персальна балада"

І невідь звідки падають ці сни...

Лечу на крилах персів

в країну персів,

в державу персів, в князівство персів,

у Персію, сказати б.

Шукаю серед персів свій босий слід і не знаходжу.

На сполох б'ю у дзвони персів:

„Постаньте, персів бранці —

протуберанці!"

Із персів смутку спиваю оскому пісні. Співаю „Баладу про острів Антораж"... І гей! На абордаж беру галери персів — Де перса персонал і персонаж (за борт цей

екіпаж!).

Тримаюся за стопи персів, за грона персів, за вулкани персів, за бетатрони персів,

за їх ракетодроми, Як той Персей за Андромеду, І мегатонни персів вибухають —

віршем”