Література та літературознавство української діаспори - Людмила Скорина 2005

Роман Володимир - Кухар Роман Михайлович
Прозові твори з життя еміграції
Лекція 4. Проза українського зарубіжжя

Всі публікації щодо:
Літературознавство

Р. Володимир — відомий у діаспорі поет, прозаїк, перекладач, журналіст, учений, народився 21 лютого 1920 р. у Львові, 1939 р. став студентом Львівського університету, але навчання перервала війна і він подався на захід — спочатку до Відня (в 1943 — 45 рр. студіював музику у Віденській консерваторії), а потім ще далі — до Гейдельберга, де 1948 р. закінчив університет. Згодом Р. Кухар емігрував до США. Тут в одному з інститутів він здобув науковий ступінь магістра бібліотечних наук, а 1962 р. у Мюнхені захистив докторську дисертацію. Спершу молодий учений працював науковим співробітником у кількох бібліотеках, зокрема в Брукліні та Нью-Йорку (в університетській бібліотеці); з 1962 р. він — професор державного університету Форт Гейс у Канзасі, де викладає англійську, німецьку та латинську мови.

Р. Володимир — автор поетичних збірок «До країни провесни», «Палкі серця», «Вітчизняні поеми», «Сучасне», «Прапори думки», книжки «Поезія в перекладах», збірок прозових та драматичних творів «Простір і воля», «Сучасний вертеп», повістей «Прощавай, минуле!», «Манівцями», «Андрій Первозванний», роману «Нація на світанку», книжки про Першу академічну гімназію в Львові «До блакитних вершин», багатьох поезій, оповідань, нарисів, есеїв, статей з історії, культури, мови та літератури в часописах.

Поезія й проза Р. Володимира цікаві тим, що, з одного боку, ніби органічно вписуються у контекст української історіософічної літератури, а з другого — не зводяться до комбінації патріотичних гасел. Його проза, насамперед повісті — це, здебільшого, широкі ліро-епічні полотна, які інколи межують з романною формою й настільки з нею зрощені, що буває важко виділити їхню жанрову домінанту. Об’єднує повісті з лірикою присутність суб’єкта повіствування (автора, оповідача або героя), який від першої до останньої сторінки неквапно веде свою розповідь і є, як правило, архітектонічним центром твору. Епічні моменти дійства, ескізи ситуацій, профілі характерів, іноді якісь конкретні реалії — все це ніби розчиняється у потоці авторських асоціацій, часто повторюваних наскрізних

мотивів, ліричних відступів, лише виконує роль обрамлення авторської свідомості.

Як прозаїк Р. Володимир дебютував 1977 р. повістю «Прощавай, минуле!». Композицією вона нагадує «Перехресні стежки» І. Франка, тобто побудована за принципом асоціативного ланцюга роздумів і переживань головного персонажа — вчителя-емігранта Корнила Сагайдака. Тож усі основні моменти твору, психологічні стани й міркування героя пов’язані саме з його долею та долею родини, яка, гнана вихором війни, опинилася на чужині. У всій психограмі душевних переживань Корнила можна виділити кілька мотивів, які набувають особливої значущості: це мотиви туги за батьківщиною, стійкості у боротьбі з більшовицьким монстром, причетності героя до визвольних змагань, глибоких роздумів над сенсом людського призначення й гіркоти, викликаної дискомфортом у чужому середовищі. Та найбільше вражає після прибуття на батьківщину життя земляків, яким тепер замість одвічних національних і християнських цінностей намагаються нав’язати чужі ідеали та політичні міфи. Герой твору сідає в літак і знову повертається на американську землю, сказавши про себе: «Прощавай, минуле!» Цей прийом начебто навмисного відсторонення від подій, що відбуваються на рідній землі, щонайповніше розкриває весь драматизм переживань Корнила. А. Власенко-Бойцун називає цей твір «психологічним репортажем» життя політичного емігранта, хоч репортажності тут мало — більше сповідальності й роздумів над сенсом свого буття на чужині та долею батьківщини.

Тематично з повістю «Прощавай, минуле!» перегукується повість «Поцейбіч борсань» (1993). Тут із властивим авторові глибоким драматизмом і непідробним психологізмом показано життя родини емігранта Яреми Буженка; з нею ми зустрічаємося в час глибокого потрясіння, коли от-от розпадеться остання на землі імперія й народиться нова держава. Не дивно, що і Ярема, і Лорена, і їхні діти Юрко та Леся відчувають владну незбагненну необхідність зупинитися, заглянути собі в душу, запитати себе: а який наш внесок у цю епохальну подію XX століття? Пафос напружених моральних пошуків, глибокі роздуми над животрепетними проблемами життя, монологічна форма викладу свідчать про самобутній талант автора.

Сюжетом ця повість являє собою другу частину повісті «Манівцями». У повісті змальовано життя родини українського емігранта, що став професором американського університету, Яреми Буженка, його відвідини вимріяної України з дружиною Лореною і підлітками-дітьми Юрком, Галиною і Лесею, їх розчарування побаченим. По повороті назад в Америку, — вірний ідеї визволення свого народу Ярема Буженко з дружиною Лореною присвячуються вповні національному вихованню сина й доньок, з надією побачити Україну вільною.

По проголошенню незалежності 24 серпня 1991 р. Буженки висилають національно свідомого сина, вихованого в Америці, Юрка з сестрою Лесею в Україну, де вони обоє включаються у Львові в працю збудження народу на Східній Україні до референдуму 1 грудня 1991 р. за потвердження проголошеної Верховною Радою самостійності України.

У повісті цікаво розгортається життя родини Буженків. Життя, яке є образом побуту всіх емігрантів, поселених у англомовних країнах. Повість багата на нові словотвори, які автор як філолог свідомо вводить у мову, збагачуючи тим літературну мову. Ця повість Р. Володимира фабулою і родинними малюнками подібна на роман Вільяма Ґолсуорсі «Саґа про Форсайтів». У «Сазі» — любощі, космополітизм, родинна розхлябаність, а в «Поцейбіч борсань» Р. Володимира — націософія, ідеї, студії, скитальщина по таборах ДіПі, щасливе родинне співжиття у поселенному побуті в Америці. При тім влучна характеристика життя американців: побіч багатирського життя людини, її «духове пустирище, морально хворий світ, країна розперезаних моральних безпросвітків, здичавіла підкультура сучасної доби, позбавленої вищих ідеалів».

Серед кращих здобутків історичної прози на еміграції — повість Р. Володимира «Андрій Первозванний» (1984). У передмові І. Овечко наголосив: «Андрій Первозванний» — це перший у нашій літературі твір, побудований на задокументованих даних того історичного періоду про нашу дохристиянську спадщину. Перший і, мабуть, ще довго буде й останнім, бо чомусь не бачимо великого зацікавлення у письменників нашою стародавньою бувальщиною. А тим часом яке широке поле в тій дохристиянській епосі для вдумливого й талановитого письменника!». Завважимо,

що, крім повісті, до книжки ввійшла розвідка автора «Шляхами апостольської місії в Україну св.Андрія Первозванного у світлі джерельної літератури», список використаної літератури, карта походу, резюме англійською мовою, ілюстративний матеріал (фрагмент мозаїки «Євхаристія» в Соборі св. Софії та знімок Собору св. Андрія Первозванного в Києві). Таке поєднання дає змогу читачеві порівняти документальну основу твору з його художньою версією, наочно переконатися, яке місце у структурі повісті посідає вимисел, з історичної перспективи оцінити викладені в ній факти.

1989 р. в Буенос-Айресі (видавництво Ю. Середяка) побачила світ повість Р. Володимира «Манівцями», де сюжетне повіствування про родину Прісних, її поневіряння на чужині знову ж таки міцно зрощене з емоційно-медитативними висловлюваннями оповідача, що дає підстави вести мову про вмонтованість у структуру цієї «своєрідної сімейної хроніки» (М. Лоза) образу ліричного героя. Недарма критики порушували питання про співвіднесеність біографічної особистості автора з образом героя твору. Така форма композиційної організації життєвого матеріалу і випукло змальована постать Радомира Прісного, особи, наділеної драматичною індивідуальною долею та психологічною чіткістю внутрішнього світу, дали змогу авторові глибше відобразити його вболівання за долю емігрантської сім’ї та збереження її національної ідентичності у бурхливих процесах асиміляції родинного осередку чужим середовищем, бо в лабіринтах технологічної, здегуманізованої цивілізації може загубитися не лише особистість, а й нація. У цьому творі Р. Володимир продовжує розвивати прикметні риси свого повістярського письма. Це, зокрема, висунення на передній план внутрішньої дії, особлива увага до сфери свідомості героя, копітка праця над лексикою.

Особливе місце у творчому доробку Р. Володимира посідає дилогія «Нація на світанку» (перший том — «Мир», другий — «Війна») — монументальний літописно-белетристичний твір, який можна порівняти хіба що з «Волинню» У. Самчука. Відображені у ньому події відбуваються переважно в 20 — 40-х роках минулого століття на території Західної України. Інколи ж дія переноситься на землі Білорусі, Карпатської України, Німеччини, а напри-

кінці твору — Східної України. Можна сказати, що організуючою силою добре продуманого, екстенсивного сюжету дилогії виступає сам час як суб’єкт історичного процесу. В цьому плані він (час) розпадається на два хронотопи: ідилічний в першому томі, де показане тихе, мирне життя Михайла Рогатина та його дітей Святослава і Марусі, описано їхні ідеали й мрії, красу природи та патріархальний лад українського села, змальовано національно-релігійні традиції українського народу та історичні пам’ятки Львова, — одне слово, ввесь той комплекс національно-психологічних проблем, які автор об’єднав універсальною категорією «мир», і драматичний у другому, насиченому воєнними колізіями, де символічна й художня хронологія конкретизується предметними життєвими реаліями: участю героїв твору в соціальних потрясіннях епохи.

З глибокого та проникливого аналізу історичної ситуації й народжується самосвідомість героїв, цілісний, хоча й не позбавлений внутрішніх суперечностей образ їхнього «я», реального (уявлення про себе в структурі конкретно-історичного часу) й ідеального, що акумулює патріотизм і залучає до визвольних змагань чи в лавах УПА, як це трапилося з Рогатином, чи в Галицькій дивізії, до якої вступив його брат Лесько. Викристалізовується їхня активна життєва позиція, стають принциповими їхня ідейна послідовність та відстоювання своїх поглядів, а основне — готовність покласти, якщо в тому буде потреба, життя на вівтар національної ідеї. Автор поєднує подієвий час дилогії з побутовим, з «прозою» життя для того, щоб деякі події національної драми, які так гостро переживають герої твору, подати в граматичному імперфекті — як неодноразово повторювані елементи «побутової» поведінки, відбувається «згортання» великих шматків сюжетного часу в одиничний епізод, який водночас виступає еквівалентом морального ставлення героя до минулого і до теперішнього, коли перед ним постає проблема етичного вибору.

Заслуговують на увагу й нариси Р. Володимира, кращі з яких увійшли до книжки «Простір і воля». В них, як і в романах та повістях, порушуються глибокі соціальні, моральні, національні й психологічні проблеми, які розкриваються у повсякденному бутті та в масштабах усього світу в цілому.

Різновидом ліричної творчості можна вважати й драми Р. Володимира, зібрані в книжці «Сучасний вертеп» (1973). Письменник будує їх не на зовнішній дії з її перипетіями, а на внутрішній, де герої переважно лише розмірковують над конфліктними ситуаціями, а колізії особистого почуття й обов’язку розгортаються в їхній свідомості. До книжки увійшли драми «В заграві забутих років», «Сучасний вертеп», «Проща», одноактівки «Еміграційний будень», «Одержимі», «Суд», драматична феєрія «Юр Ама», містерія «Душа на волі», драматична поема «Ярославна» та інші. У більшості з них Р. Володимир намагається осягнути душевну драму чесної творчої інтелігенції, тих людей, які не з власної волі опинилися на чужині, в муках і лабіринтах поневірянь врешті-решт приходять до національної ідеї та впроваджують її в життя. Глибокий драматизм перебування на чужині автор передає через скорботний ліричний пафос, за принципом асоціації й «контрапункту» зв’язуючи в єдине ціле всі картини та епізоди, за допомогою підтексту жорстоко оголюючи істинний трагізм повсякденного, часто комфортного життя на чужині і пізнє прозріння.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.