Література та літературознавство української діаспори - Людмила Скорина 2005


Розвиток драматургії та театрального мистецтва у середовищі українських поселенців у Канаді (кінець ХІХ - початок ХХ ст.
Лекція 5. Драматургія українського зарубіжжя

Всі публікації щодо:
Літературознавство

Треба розрізняти емігрантів, які виїжджали до різних країн Європи, і тих, хто від’їздив до Північної Америки. Перші мали намір на тимчасове перебування поза Батьківщиною, а другі — на сталий побут. Вибір останніх був добровільним, хоча він і був спричинений політичними обмеженнями в освіті і праці для українців в Україні. Десятиліттями вони продовжували жити Україною та її проблемами; чи то в Канаді чи Америці вони гуртувалися, організовували свої невеличкі громади, де ділилися турботами про Рідну Землю і так творили свій мікросвіт. Цю нитку легко можна віднайти у більшості п’єс, які не завжди мали літературну вартість, але були висловом свого часу. У перших десятиліттях XX століття багато українців із західних частин України оселилися у Північній Америці, почали створювати свої аматорські театральні гуртки. Цей звичай емігранти взяли з собою з дому, адже аматорський театр існував майже у кожному містечку і селі Західної України — завдяки зусиллям товариства «Просвіта» чи іншим організаціям. Емігранти привезли з собою ці звичаї, як і українську театральну літературу, яку часто перевидавали; але її було недостатньо, щоб забезпечити усі аматорські театри п’єсами на кожен місяць чи тиждень. Це спонукало багатьох письменників писати п’єси, або й взагалі взятися за перо. Була добра нагода, бо майже всі п’єси іммігрантів могли побачити сцену. Постановки мали освітню, виховну чи харитативну мету; часто п’єси ставили як бенефіси для сиротинця, церкви чи шпиталю в Україні.

В Америці (США) аматорські драматичні гуртки існували ще перед 1890 р. Відомо, що перша вистава відбулася в Нью- Йорку 1900 р. Часто до театральних вистав залучали хори, які брали участь у постановках опереток (напр., «Вечерниці») чи й опери («Запорожець за Дунаєм»), У Нью-Йорку перший репертуарний театр (Драматичне товариство ім. Івана Котляревського) було створено 1907 р. Близька співпраця із львівським театром «Бесіда» давала йому змогу отримувати тексти п’єс і ноти. У 1910 р. у Нью-Йорку було також організовано театр «Бесіда». До 1929 р. українські театральні трупи близько співпрацювали з єврейськими (так було у Філадельфії, Нью-Йорку та околиці), деякі виступали спільними трупами; вони ставили деякі п’єси або повністю або частково по-українськи (себто двома мовами, їдиш і українською), або чергувалися у постановках однією чи іншою мовою.

Подібні початки українських театральних постановок були і в Канаді. Спочатку ставили п’єси у приватних будинках; перша відома вистава відбулася 1904 р. Уже 1913 р. у всіх місцях зосередження українців були постійні аматорські драматичні трупи. Театральні постановки були центром суспільного життя нових поселенців. В перших десятиліттях у Канаді українські іммігранти створили понад сто театральних текстів-п’єс.

Серед перших українських драматургів у Північній Америці були театральні активісти, актори, режисери, які розуміли потребу ширшого репертуару (напр. Семен Ковбель, Гавриїл Кобзар, Василь Казанівський, В. Бабієнко, Петро Рурський, Семен Комишвацький). Авторами п’єс часто були і греко-католицькі та пресвітеріанські священики (о. Миколай Струтинський, о. Геєронім Луцький, о. Зигмонт Бичинський).

Згадані автори писали з громадського обов’язку (очевидно, без гонорару); не раз навіть на виданих п’єсах не було зазначено прізвища автора. Самі автори також не дуже серйозно ставилися до своєї творчості, не збирали свої опубліковані п’єси.

Теми театральної творчості українських емігрантів того періоду Л. Залеська-Онишкевич згрупувала так:

1) сентиментальні версії життя в Україні, яку емігранти покинули: «Українське весілля» Л. Цегельського, «Сироти» Р. Сурмача, «Гей на Івана, гей на Купала» П. Федисева, «Веселі Полтавці» А. Нагорнянського;

2) історичні події в Україні (про які в цей час в Україні не можна було писати): «Страйк» о. М. Струтинського, «Терновий вінок, або Жертви царизму» В. Сиротенка, «Між бурхливими хвилями» В. Бабієнка, «Запорізький клад», «Недолюдки», «Тарас Бульба під Дубном» Ванченка-Писанецького, «Самопалка» В. Шопінського, «В боротьбі за волю» о. С. Мусійчука, «Де воля, там правда і доля» Т. Колисниченка.

3) переживання й проблеми іммігрантів на нових землях;

4) моралізаторські.

Семен Ковбель (1877 — 1965) приїхав до Канади 1909 р., розпочав свою акторську та режисерську діяльність і написав сімнадцять п’єс, переважно з історично-моралізаторською тематикою: «Дівочі мрії», «Вірна сестра», «Делегація до раю», «Українізація», «Несподівана пісня».

На подібні теми писав Дмитро Гунькевич (1893 — 1953; приїхав до Америки 1909 р.): «В Галицькій неволі» (1921), «Жертви темноти» (Львів, 1924, 1926), «Клюб суфражисток» (комедія, 1925), «Кроваві перли» (драма, 1926)» «Манівцями» (трагікомедія, Львів, 1931), «На хвилях любови» (драматична поема, 1928), «Рай і пекло на землі» та кілька п’єс для дітей і молоді.

Серед відоміших авторів були також Михайло Петрівський з п’єсами «За Рідний Край» (або «Кати Білого Орла», 1923), «Тихі герої» (1923); Пилип Пилипенко (Остапчук) — «В пазу- рях Чека», або «Кривава квітка большевицького раю» (1931); Віктор Лисенко-Тулевітрів — п’єса «Така її доля»; П. Ківшенко — автор 16 п’єс, включно із «Безбатченком» (1927). Олександр Луговий (Олександр Овруцький-Нівабе), письменник і журналіст, у Канаді написав 15 п’єс, був автором кількох повістей та історичних хронік.

Окремо можна згадати письменників, головно у Канаді, які не підтримували української незалежності. У переліку: Мирослав Ір- чан (Андрій Баб’юк, 1986 — 1937) — автор п’єс про робітників: «Бунтар» або «Син революції» (1922, 1925), «Безробітні» (1923), «Дванадцять» (1923, 1930), «їх біль» (1923), «Родина щіткарів» (1923, 1925, 1927, 1930), «Нежданий гість» (2-ге вид., 1923), «Товариство Пшик» (1925), «Підземна Галичина» (1926, 1928), «Радій» (1928, 1929, 1930).

Багато авторів писали також п’єси розважальні, моралізаторські та такі, що порушували проблеми побуту в нових країнах під час економічної депресії, проблеми національних меншин, інші тогочасні політичні проблеми.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.